На початку січня президент Володимир Зеленський розпочав серію змін у ключових позиціях уряду та силових структур, яка може стати найбільшою за час повномасштабної війни. Відставки та перестановки охопили Кирила Буданова, Михайла Федорова, Дениса Шмигаля та Василя Малюка.
Відставка Єрмака як тригер змін
Формальним сигналом для перезавантаження стало звільнення колишнього голови Офісу президента Андрія Єрмака. Його відхід поставив Зеленського перед вибором: залишати стару систему через неформальні впливи чи будувати нову архітектуру управління. Президент обрав другий шлях, що означає переосмислення ролей усіх ключових гравців.
Буданов на Банковій — дипломат і переговорник
Кирило Буданов у новій ролі глави Офісу президента позиціонується як головний переговорник України. У США його сприймають як фігуру з реалістичним баченням війни та без корупційного минулого. Раніше паралельні контакти Буданова з різними політичними колами Америки були заблоковані під час керівництва Єрмака.
Водночас Зеленський розділив контроль над ГУР, забравши у Буданова силовий блок, щоб уникнути концентрації влади.
Технологічний поштовх армії
Перехід Михайла Федорова у Міністерство оборони відображає стратегічний курс на цифровізацію війни. У команді президента вважають, що Денис Шмигаль зіграв роль стабілізатора після періоду управлінського хаосу. Тепер Федоров має принести армії нові технології, дрони та сучасні системи управління.
Силовий блок і відставка Малюка
Одночасно Зеленський оновлює керівництво силових відомств. Очікується ротація в ГУР, зміни в СЗР та звільнення керівника ДПСУ. Глава СБУ Василь Малюк довго відмовлявся залишати посаду, посилаючись на активні спецоперації, але погодився піти, аби уникнути внутрішнього конфлікту, що загрожував би державі.
Його відставка є однією з найбільш чутливих, враховуючи високий рівень суспільної підтримки Малюка.
Що це означає для системи влади
У кулуарах говорять не про підготовку наступника Зеленського, а про побудову нової системи, де жоден із гравців не матиме автономного центру сили. Президент залишає місце для сильних фігур, але лише в межах своєї команди.
Ці зміни можна розглядати як старт нового етапу — одночасно продовження війни та підготовку до потенційних переговорів із партнерами. Стратегічний акцент робиться на технології, дипломатію та контроль над силовими структурами.
