29 листопада на площі Сергія Корольова в Житомирі відбулася чергова акція на підтримку українських захисників, які перебувають у полоні або вважаються зниклими безвісти. Родини військових та небайдужі містяни зібралися, щоб нагадати: їхні близькі не забуті, а боротьба за їхнє повернення триває.
Хвилина пам’яті та подяка волонтерам
Захід розпочався з хвилини мовчання на згадку про загиблих воїнів. Далі ініціаторка акції Катерина Олійник вручила подяки волонтерам, які активно підтримують фронт та допомагають у проведенні подібних зустрічей.
Співорганізаторка, сестра одного з військових, що зникли безвісти, Тетяна Гойдик, поділилася емоціями учасників:
“Наш головний принцип простий: пам’ятати загиблих, допомагати живим і голосно говорити про полонених та зниклих безвісти. Ми не опускаємо рук і будемо боротися далі.”
Перформанс як символ очікування
У центрі площі родичі військових організували емоційний перформанс. Вони тримали таблички з особистими історіями — змінами у житті, що відбулися за час відсутності рідних. Пізніше ці таблички змінили на світлини очей полонених та зниклих безвісти, символізуючи надію на їхнє повернення.
Тетяна Гойдик розповіла про особистий момент: 26 листопада її брату, який зник безвісти, мало б виповнитися 48 років. Вона звернулася до нього вголос, тримаючи табличку з написом:
“Я втомилася бути старшою дитиною в родині.”
Хода та автопробіг
Після перформансу учасники рушили вулицею Михайлівською до Київської, де відбувся автопробіг. Люди, що вишикувалися вздовж дороги, підтримували акцію сигналами авто.
Повертаючись на площу Корольова, учасники скандували:
- «Зниклі безвісти — не забуті»
- «Полон вбиває»
- «Ти п’єш каву — а вони мріють про воду»
- «Герої мають бути вдома»
Акція ще раз нагадала, що пам’ять та підтримка рідних і суспільства залишаються ключовими у боротьбі за повернення полонених та зниклих безвісти військових.
