У Житомирській громаді попрощалися із Петром Дмитровичем Чернишем, який 21 листопада 2025 року героїчно загинув під час бойового завдання на Харківщині.
Петро Черниш народився 29 липня 1970 року у селі Яроповичі на Житомирщині. Закінчив місцеву школу та здобув фах оператора верстатів з програмним керуванням у Житомирському ПТУ №17. Після строкової служби за межами України він повернувся додому, створив сім’ю та присвятив себе праці — спершу на Державному будівельному комбінаті, потім на меблевій фабриці «Інтерстиль», у ІП «Євроголд Індестріс ЛТД», а також за кордоном.
Петро був майстром на всі руки — вдома виготовляв меблі власноруч і завжди допомагав матері по господарству. Друзі та рідні згадують його як щиру, працьовиту, винахідливу людину, яка любила риболовлю, природу, смачно готувала та дбала про оточуючих. “Безмежно кохав дружину. Мріяв про щасливе майбутнє для рідних і близьких”, — кажуть знайомі.
Коли у 2014 році розпочалася війна на сході України, Петро Черниш не вагаючись став на захист Батьківщини. Він брав участь в АТО/ООС та отримав відзнаки Президента України «За участь в Антитерористичній операції» та медаль «Учасник АТО». Після демобілізації працював у ПрАТ «Біомедскло», але із початком повномасштабного вторгнення РФ знову повернувся у стрій ЗСУ.
Його поважали побратими та командири — Петро завжди підтримував і піклувався про колег, болісно переживав втрати друзів по зброї. Разом із ними він пройшов тяжкі випробування під Бахмутом та Часовим Яром, вийшовши з оточення пішки і зазнавши важкої контузії. За мужність та самовіддану службу його нагороджено відзнакою Президента України «За оборону України», медаллю «Ветеран війни — учасник бойових дій» та почесним нагрудним знаком «Знак Пошани».
Навіть після поранення на Харківщині Петро Черниш пройшов реабілітацію і повернувся у стрій, бо не міг залишити побратимів. Для нього війна була не лише обов’язком — це була друга сім’я, ті, хто розуміє ціну життя і смерті, хто ділить останній хліб та воду.
21 листопада 2025 року під час виконання бойового завдання на Харківщині сержант Черниш загинув, залишивши по собі глибокий слід у серцях рідних, побратимів та всієї громади. Його подвиг ще довго згадуватимуть як приклад відданості та любові до України.
