12 січня в Україні є датою тихого, але принципового спротиву. Цього дня вшановують українських політв’язнів – людей, яких карали за переконання, слово і прагнення свободи.
Традиція відзначення Дня українського політв’язня з’явилася ще у 1975 році. Вона народилася не в урядових кабінетах, а в Мордовських таборах, де за ініціативи В’ячеслава Чорновола пролунала ідея спільного дня пам’яті й протесту проти репресій радянського режиму.
Відтоді 12 січня стало символічною датою для згадування всіх українців, які за політичні переконання пройшли крізь арешти, табори, заслання і психлікарні.
Цей день обраний невипадково. Саме 12 січня 1972 року, одразу після різдвяних вертепів, почалася так звана друга хвиля погрому української інтелігенції. Вона фактично поставила крапку в історії руху шістдесятників.
Упродовж кількох днів у Києві та Львові було заарештовано Івана Світличного, Євгена Сверстюка, Василя Стуса, Леоніда Плюща, Зіновія Антонюка, Івана Дзюбу, В’ячеслава Чорновола, Михайла Осадчого, Івана Геля, Стефанію Шабатуру, Ірину Стасів-Калинець. Згодом до цього переліку додалися Ігор Калинець та інші діячі.
Наступна хвиля репресій прокотилася у квітні – травні 1972 року. За даними правозахисників, у 1972-1974 роках силовики провели понад тисячу обшуків та заарештували 193 людини. Серед них 100 осіб були звинувачені в антирадянській пропаганді, ще 27 – у переслідуваннях за релігійні переконання.
Покарання за прагнення свободи були максимально жорсткими. Майже всі засуджені отримали 7 років ув’язнення в таборах суворого режиму та 5 років заслання. Їх вивозили за межі Батьківщини – до Мордовії, Пермської області, згодом у Сибір і Казахстан. Тих, кого режим вважав особливо небезпечними, ізолювали в психіатричних лікарнях.
Насправді ж боротьба радянської влади з українським дисидентським рухом почалася значно раніше – ще в середині 1950-х років. Після смерті Сталіна активізація національно-культурного життя та поява шістдесятників викликали страх у партійного керівництва. Комітет державної безпеки системно працював над придушенням інакодумства.
Лише за період так званої хрущовської відлиги з 1954 по 1964 рік за “антирадянську діяльність” було заарештовано майже 800 осіб. А в серпні – на початку вересня 1965 року у Києві, Львові, Одесі, Івано-Франківську, Тернополі, Луцьку та Феодосії затримали понад 20 представників української інтелігенції, серед яких брати Михайло та Богдан Горині, Іван Світличний, Святослав Караванський.
Після початку повномасштабного вторгнення росії у 2022 році саме поняття “політв’язень” перестало бути чітко окресленим. Якщо раніше йшлося про 130-170 українських громадян, ув’язнених за політичними мотивами, то нині йдеться про тисячі цивільних, які опинилися в російському полоні.
12 січня сьогодні – це не лише дата з минулого. Це нагадування про тяглість боротьби за свободу і про ціну, яку українці змушені платити за право бути собою.
