Житомирська міська рада оприлюднила звіт про використання депутатських коштів за 2025 рік, який підтвердив стагнацію підходів до розвитку міста. Більшість народних обранців знову обрали шлях найменшого опору, перетворивши бюджетні ліміти на касу соціальних виплат.
Аналіз пропозицій 41 депутата свідчить про те, що стратегічне планування програє миттєвим запитам. Використання 300 – тисячного ліміту на кожного обранця розподілилося наступним чином:
- більш ніж половина складу ради спрямувала 250 – 300 тис. грн суто на матеріальну допомогу;
- низка депутатів комбінувала соціальні виплати з дрібними закупівлями для шкіл чи благоустроєм;
- мінімальна кількість обранців інвестувала у системне оновлення освітнього простору чи житлового фонду.
Матеріальні виплати як головний пріоритет: список “максималістів”
Прагнення повністю “закрити” виділений ліміт у 300 тисяч гривень через пряму фінансову допомогу продемонстрували десятки депутатів. До цього переліку потрапили Інна Гладка, Сергій Гринчук, Віктор Євдокимов, Геннадій Карпінський, Неля Ковалюк, Сергій Колесник, Людмила Кропивницька, Лариса Павлусенко, Лідія Чередніченко, Олександр Шевчук, Олександр Черняхович, Галина Шиманська та Людмила Янушевич. Їхні витрати на виплати населенню зафіксовані на рівні 280 – 300 тис. грн.
Бюджетна активність за відсутності політичної: кейс депутатів – прогульників
Особливий резонанс викликає ситуація з обранцями, які фактично ігнорують засідання ради, проте активно розпоряджаються грошима громади. Це ставить під сумнів етичність та доцільність такого фінансування. Яскравими прикладами є:
- Сергій Гринчук, який, не беручи участі в роботі ради, освоїв усі 300 тис. грн на матеріальні потреби виборців;
- Олександр Порядін, який спрямував 150 тис. грн виключно на аналогічні виплати.
Альтернативний підхід: коли на допомогу йдуть не всі гроші
Не всі депутати зробили ставку на “гроші в конвертах”. Юрій Мойсеєв виділив на матдопомогу лише 79,5 тис. грн, Артем Ражев – 65 тис. грн, а Микола Янушевич обмежився сумою у 35 тис. грн. Андрій Умінський спрямував на ці цілі 150 тис. грн. У таких випадках залишок коштів працював на більш відчутні речі – обладнання, ремонти та благоустрій територій.
Точкові покращення: куди, окрім виплат, витрачали ресурси
Попри домінування соціальних чеків, у місті з’явилися й інфраструктурні об’єкти. Проте фахівці зазначають, що такі вкладення мають фрагментарний характер і не є частиною довгострокових програм. Гроші пішли на:
- нові дитячі майданчики на вулицях Героїв Крут, Вокзальній та Івана Мазепи;
- ремонтні роботи в ОСББ (покрівлі, мережі водопостачання, електрощитові);
- матеріальну базу ліцеїв, садочків та мистецьких шкіл, зокрема закупівлю меблів та комп’ютерів;
- організацію культурних і освітніх поїздок для молоді та вчителів.
Депутатські кошти в Житомирі залишаються інструментом “швидких рішень” та адресної підтримки. Це зручний механізм для підтримання лояльності виборців, але він досі не став драйвером для якісних змін у масштабах цілих округів.
