У свої 83 роки Петро Мосійчук продовжує щодня рятувати пацієнтів у стінах Житомирської обласної клінічної лікарні імені Олександра Гербачевського. Заслужений лікар України та фахівець із півстолітнім стажем нещодавно став гостем етеру «Українського радіо Житомир», де поділився роздумами про сучасний стан вітчизняної медицини та її болючі точки. Попри поважний вік, реабілітолог не лише практикує, а й аналізує відповідність українських методів стандартам ВООЗ.
Життєвий шлях та вибір фаху
Доля майбутнього медика, який народився в селі Борисівка на Звягельщині, була непростою. Його родина свого часу пройшла через репресії, а шлях до білого халата виявився тернистим. Перш ніж вступити до Вінницького медичного інституту, Петро Мосійчук встиг попрацювати токарем, завідувачем клубу і навіть режисером, а також відслужити в десантних військах радистом-шифрувальником. Головним стимулом стати лікарем було щире бажання допомогти хворій матері.
Кар’єра молодого спеціаліста почалася під опікою легендарного Олександра Гербачевського. Петро Мосійчук згадує свого наставника як людину надзвичайної моралі, котра особисто перевіряла професіоналізм кожного кандидата в операційній, ігноруючи будь-які зв’язки чи «блати». Саме Гербачевський розгледів у молодому лікареві потенціал та запропонував йому зосередитися на розвитку фізіотерапевтичного напряму, який тоді лише починав набирати обертів.
Критичний погляд на сучасну реабілітацію
Сьогодні лікар констатує: фізіотерапія в Україні перебуває у парадоксальному стані. Хоча вона є частиною загальної медичної реабілітації, її часто вважають недоказовою, тоді як у Швейцарії, Німеччині чи Китаї ці методи вважаються високими технологіями. Мосійчук акцентує на тому, що в нашій державі пріоритет віддають лише руховій терапії, часто залучаючи фахівців без медичної освіти, що суперечить комплексному підходу.
Ефективність такого симбіозу методів підтверджується реальними випадками. Один із пацієнтів-військових отримав складне осколкове поранення ребра, і лише завдяки професійно підібраній фізіотерапії кістка зрослася без хірургічного втручання.
“Після лікування навіть рентген показав, що ребро зрослося. Це дозволило уникнути операції”, – зауважив фахівець.
Системні перепони та брак бази
Проблема відсутності належної матеріально-технічної бази залишається однією з найбільш гострих. Петро Мосійчук переконаний, що реабілітаційне відділення має бути місцем, де людину вчать наново користуватися ложкою та побутовими приладами, для чого потрібні облаштовані кухні та ванні кімнати. Попри будівництво нових центрів, лікар застерігає: лише великі установи не врятують ситуацію, особливо на тлі занепаду первинної ланки та колишніх районних лікарень.
На Житомирщині наразі активно розбудовують мережу допомоги. Відділення реабілітації вже працюють у Звягельському районі, Коростені, Бердичеві, Любарі та Чуднові. У самому Житомирі готується до відкриття оновлене відділення у міській лікарні №1, а на базі діагностичного центру створюють потужний хаб медико-психологічної допомоги на 60 ліжок, у реконструкцію якого вклали майже 70 мільйонів гривень.
Економічні бар’єри та соціальна несправедливість
Окрему увагу реабілітолог приділив фінансовому аспекту, який він вважає неприпустимим під час війни. Через скорочення тарифів НСЗУ військові нерідко змушені оплачувати фізіопроцедури з власної кишені. Петро Мосійчук закликає Міністерство охорони здоров’я негайно провести моніторинг і аналіз системи, щоб усунути ці бар’єри для захисників.
Наостанок лікар, чиє ім’я у 2025 році було внесене до енциклопедичного видання про кавалерів державних нагород України, дав прості, але дієві поради для довголіття:
- вживати якісну їжу без шкідливих добавок;
- пити лише чисту джерельну воду;
- повністю відмовитися від пагубних звичок;
- забезпечити організму постійний рух.
“Не будеш рухатися – не буде нічого”, – коротко підсумував легендарний медик.
