Традиційна французька гра з кулями стає дедалі популярнішою серед українських захисників. Справжнє емоційне розвантаження отримали учасники безкоштовного заходу, що відбувся на площі Мистецькі ворота. Тут досвідчений іноземний фахівець навчав усіх охочих тонкощам спорту, який не вимагає надзвичайних зусиль. Для ветеранів це чудова нагода відпочити.
Ініціатором цієї корисної спортивної події виступив Волонтерський штаб Житомира. Організатори влаштували захід спільно з Федерацією петанку України. Керівниця профільної громадської організації Галина Чебуровська переконана, що така активність допомагає бійцям повернутися до нормального життя. Подібні зустрічі об’єднують людей.
“Для цієї гри не потрібні особливі умови. Треба лише будь-який майданчик і комплект куль. Не потрібна й особлива фізична підготовка. Люди будь-якого віку та з будь-якою фізичною формою можуть грати. Треба лише один раз показати человеку, що це можливо. Це дуже весело — це емоційне розвантаження, позитивні емоції. Саме тому ми хочемо розвивати петанк як один із напрямків допомоги ветеранам — тим, хто має поранення, і тим, хто не має. Це можливість спілкуватися, проводити час активно та здорово”, — говорить Галина Чебуровська.
Спеціальним гостем став Давід Нуаро — арбітр та тренер із Франції. Він уже рік допомагає українським військовим долати психологічні наслідки війни. За словами іноземця, суттєвою перевагою петанку є його абсолютна інклюзивність. На одному майданчику на рівних змагаються абсолютно всі учасники. Навіть гравці на кріслах колісних мають однакові шанси.
“Перша причина — психологічна. Це гра, яка дає багато позитивних емоцій і адреналіну. Вона дуже соціальна. Можна грати один на один, але більшість турнірів проходять у форматі 2 на 2 або 3 на 3. У команді потрібно спілкуватися, разом визначати тактику. Це допомагає людям налагоджувати стосунки. Петанк — гра ментальна. Якщо психологічний стан поганий, це одразу впливає на гру всієї команди. Друга причина — фізична. Це гра, у яку можуть грати люди з інвалідністю. За правилами можна грати навіть на кріслі колісному разом з усіма іншими учасниками. Важливо, що люди з ампутаціями чи іншими пораненнями не грають окремо. Вони беруть участь у тих самих турнірах, що й усі інші”, — розповів Давід Нуаро.
Головне завдання у петанку — влучно кинути свої великі металеві кулі якнайближче до маленької дерев’яної кульки, яку називають кошонетом. На початку раунду кошонет відправляють на відстань від 6 до 10 метрів. Далі опоненти роблять кидки по черзі. Лише після розігрування всіх куль судді підраховують бали. Французький тренер зазначив, що гра вимагає серйозної концентрації, адже турнір триває щонайменше 10 годин. За один раунд команда отримує від 1 до 6 очок, а загалом матч триває до 13 очок.
“Правила дуже прості. Є дві команди — кожен гравець має свої кулі. Спочатку кидають маленьку кульку — кошонет. Її потрібно закинути на відстань від 6 до 10 метрів. Після цього гравці по черзі кидають свої кулі, намагаючись розташувати їх якомога ближче до кошонета. Ко WHEN всі кулі розіграні, підраховують очки. За одну гру можна набрати від одного до шести очок. Матч триває доти, доки одна з команд не набере 13 очок”, — пояснив тренер.
Олександр Замогильний дізнався про цей спорт випадково під час ветеранського з’їзду в Мукачеві, де представляв свій регіон. Чоловік пішов на фронт у 2023 році. Після двох років служби та важкої контузії на Куп’янському, Торецькому та Сумському напрямках він звільнився. Петанком захоплюється вже три місяці.
“Двічі перебував на Куп’янському напрямку, воював під Торецьком. Це був, мабуть, найважчий період, адже там я втратив багатьох своїх побратимів. Також був на Сумському напрямку біля кордону з Росією. У петанк я почав грати 3 місяці тому. Сталося це випадково — заповнив анкету й поїхав на зустріч ветеранів у Мукачево. Я був єдиним представником від Житомирської області. Петанк об’єднує побратимів. Це місце зустрічі, місце спілкування. Крім того, ця гра показує силу наших хлопців і те, що вони залишаються активними. Вони показують іншим людям, що життя триває”, — сказав Олександр.
Колишній боєць Сергій Савлук теж прийшов на захід із родиною. Колишній доброволець 57-ї окремої мотопіхотної бригади імені кошового отамана Костя Гордієнка брав участь у боях на Херсонщині. Отримавши складні поранення голови, спини та вух, він лікувався два роки і звільнився у 2024 році. Гра допомагає йому забути про пережите.
“Перший раз побачив, як грати у цю гру в квітні чи у травні цього року. Спочатку мені здалося, що це якась дитяча гра. Але коли спробував, зрозумів, що вона допомагає відволіктися від поганих думок. Просто граєш, і час швидко минає. Це гарно проведений час. Я приїжджаю із сином та дружиною. Це відволікає нас від повсякденного життя, від роботи. Це відпочинок”, — говорить ветеран.
Вперше тримав у руках ігрові кулі Дмитро Перцев. Чоловік завершив військову службу півтора року тому. Він зізнався, що вирішив не сидіти вдома, а спробувати щось нове. Нове заняття одразу припало йому до душі. Це чудовий спосіб розважитися.
“Сьогодні прийшов просто подивитися, але вже встиг зіграти, поки що все подобається. Чого вдома сидіти?” — зазначає Дмитро Перцев.
Цікавість до заходу виявили не лише колишні військові. Дружина одного з ветеранів Світлана Башинська спеціально прийшла розібратися у правилах. Жінка раніше чула багато позитивного про цей спорт. Вона вважає петанк чудовою командною грою на точність. Тут потрібен точний розрахунок.
“Чула багато позитивних відгуків про гру в петанк, тому вирішила сьогодні прийти, подивитися, дізнатися про правила й зрозуміти, наскільки вона цікава. Мені здається, що тут потрібно правильно розраховувати свої сили, концентруватися. Крім того, це командна гра. Я сьогодні бачу її вперше, тому мені дуже цікаво”, — говорить Світлана.
