Верховна Рада 31 липня 2025 року ухвалила президентський законопроєкт, який повертає незалежність Національного антикорупційного бюро України та Спеціалізованої антикорупційної прокуратури. За документ проголосували 331 народний депутат. Жоден не висловився «проти» або не утримався, ще дев’ятеро були присутні, але не голосували.
Розгляд законопроєкту відбувався на тлі посиленої суспільної уваги. Ще до голосування з трибуни парламенту виступив народний депутат від Житомирщини Дмитро Костюк (виборчий округ №65, Новоград-Волинський), який оголосив про вихід із фракції «Слуга народу».
Прийнятий закон є реакцією на хвилю громадського протесту, що прокотилася країною у липні після ухвалення попереднього документа, який фактично послаблював незалежність антикорупційних органів. Відповідно до нового закону, НАБУ і САП знову отримують розширені повноваження, зокрема – у межах досудового розслідування без погодження з Офісом Генерального прокурора.
Президентський законопроєкт (реєстр. №13533), поданий 24 липня, передбачав внесення змін до Кримінального процесуального кодексу та низки суміжних законів. Його мета – забезпечити функціональну незалежність НАБУ і САП як ключових інституцій у сфері боротьби з корупцією.
Попередній законопроєкт №12414, що стосувався особливостей досудового розслідування у справах про зниклих безвісти в умовах війни, був підтриманий Радою 22 липня. Однак після внесення до нього правок, які впливали на підпорядкування антикорупційних органів Генеральному прокурору, документ викликав обурення громадськості. Того ж вечора в Києві та інших містах, зокрема у Житомирі, відбулися акції протесту.
Як наслідок, вже 24 липня у Верховній Раді з’явилися три нові законопроєкти щодо відновлення незалежності НАБУ та САП. Один з них, президентський, і був ухвалений 31 липня без жодного голосу проти. Його пояснювальна записка вказує на необхідність гарантування належного функціонування антикорупційної інфраструктури відповідно до стандартів Ради Європи та зобов’язань України перед партнерами.
Прийняття цього закону вважається одним із ключових кроків для збереження довіри до державної антикорупційної політики в умовах війни та інтеграції з ЄС.
