У Житомирі попрощалися з підполковником Євгеном Цапком – офіцером, чия військова кар’єра тривала майже чверть століття і була нерозривно пов’язана з обороною держави. Він загинув 14 листопада 2025 року, залишивши по собі історію відваги, служіння та людяності.
Євген Цапко народився у білоруському Борисові в сім’ї військового. Після повернення родини до України він закінчив школу в Донецьку, де ще в юності визначився зі своїм шляхом – мріяв стати офіцером.
Від цієї мети він не відступив. Після навчання у Донецькому вищому військовому училищі інженерних військ та військ зв’язку отримав фах соціального психолога – педагога, а пізніше здобув і другу освіту за спеціальністю “Облік та аудит”.
Шлях служіння
Його військова біографія зібрала десятки відповідальних посад і служіння у найскладніших умовах. Євген розпочав свій шлях як старший інструктор полку зв’язку та пройшов роботу у військкоматах Донецька, Слов’янська й Мар’їнки. На певний час він відійшов до державних структур, однак повернувся до того, що вважав своїм покликанням – до Військової служби правопорядку.
З 2011 року він працював оперативним черговим спершу у Донецькому, а потім у Миколаївському зональних відділах ВСП. Його робота часто була безпосередньо пов’язана з порятунком людських життів.
На передовій з 2014 року
Після початку російської агресії він став одним з тих, хто негайно став до оборони України. Він пройшов бої за Донецький аеропорт, Авдіївку та інші найнебезпечніші напрямки фронту, виконуючи бойові завдання, які вимагали витримки, професіоналізму та щоденного ризику.
Нагороди та відзнаки
Його служба була відзначена низкою державних та відомчих нагород:
- медаль “За військову службу Україні”;
- медаль “За оборону Авдіївки”;
- медалі “20 років сумлінної служби” та “15 років сумлінної служби”;
- медаль “Ветеран служби”;
- відзнака Президента “За участь в Антитерористичній операції”;
- медаль “Учасник АТО”;
- пам’ятний знак “10 років Військовій службі правопорядку”;
- Козацький хрест ІІ ступеня від командувача Об’єднаних сил.
Людина великого серця
Бойовий офіцер, водночас Євген залишався людиною великої душі. Його знали як доброго, щирого, готового допомогти будь – кому. Він любив природу, риболовлю, мріяв про тихі сімейні вечори й життя після Перемоги.
Родина Цапка була змушена залишити Донецьк через війну та переїхати до Житомира. Євген вірив, що після закінчення бойових дій вони повернуться додому. Мріяв про альтанку біля будинку, сад, у якому можна зустрічати мирні дні з близькими.
14 листопада 2025 року його серце зупинилося. Пішов із життя підполковник Євген Анатолійович Цапко – воїн, який до останнього залишався в строю, й людина, яка щедро дарувала тепло тим, хто був поруч.
