У Бердичеві на Житомирщині поновили ініціативу, що крізь роки війни не дає забути жодного імені. Музей історії міста з січня 2026 року розгортає проєкт меморіальної пам’яті про загиблих захисників та формує основу майбутнього Меморіалу Героїв. До справи долучаються й місцеві – несуть фотографії, особисті речі, документи. Пам’ять тут – жива, болюча і надзвичайно важлива.
Кожного останнього числа місяця музей публікує короткі історії полеглих у відповідний період війни. Стислі, але змістовні згадки: місце народження, навчання, служба, обставини загибелі. Ці спогади – крок до збереження цілісної картини героїзму громади.
За словами директорки музею Наталії Захарчук, лише у січні за всі роки російсько-української війни загинуло понад 30 мешканців Бердичівської громади. А загалом від 2015 року – більше 300 воїнів.
“Хотілося б трошечки докладніше розповісти про кожного з загиблих, але поки що це буде стисла інформація про кожного, про їхнє життя: де народився, навчався, воєнна сторіночка, тобто де служив, ким був і місце загибелі. Основне, що ми про кожного згадаємо. Я хвилююся, щоб десь когось не пропустили. Тому звертаюся до родин загиблих, щоб не ображалися, а надсилали інформацію, фотографії, і будемо доповнювати матеріали”, – зазначає Наталія Захарчук.
Меморіальний проєкт не виник нізвідки. У 2015 році музей уже почав збирати історії загиблих воїнів АТО й ООС. На той момент таких було 34. Тоді зібрали повні досьє з фото, військовими даними, створили спеціальний стенд.
Але з 2022 року, з початком повномасштабного вторгнення, темпи втрат зросли. Публікації стали регулярними, проте обсяг втрат змусив музей тимчасово зупинити їх. Саме звернення родин з проханням продовжити справу підштовхнуло музейників відновити роботу.
Кожна деталь, кожне ім’я, кожен знімок сьогодні зберігається для великої мети – створення Меморіалу Героїв у Бердичеві. Працівники музею уже активно формують базу даних. Головне – не загубити жодної історії серед сотень.
Паралельно музей працює над новим розділом – виставкою, присвяченою російсько-українській війні. Частину речей вже передали військові підрозділи, які отримували допомогу від музейників-волонтерів. Іншу – приносять самі мешканці: фотографії, особисті записи, обереги, листи, уніформи.
“Коли ми зробили перше оголошення що збираємо експонати, то родини загиблих почали масово приносити особисті речі, фотографії, документи полеглих воїнів. Щось ми просто перефотографовували. І тому у нас впродовж 2025 року музей збагатився саме такими експонатами. Частина експонатів увійде до експозиції, якась частина буде зберігатися у фонді”, – каже Наталія Захарчук.
У майбутньому, після перемоги, в музеї планують оформити повноцінну виставкову залу або навіть декілька, які охоплюватимуть увесь період війни. Втрати, біль, опір і гідність – усе це буде зафіксовано не лише у пам’яті людей, а й у музейному просторі.
Музей історії Бердичева нині – це не просто зберігач минулого. Це місце, де формують пам’ять сучасності, щоби жоден з полеглих не був забутий.
