У житомирському Домі української культури 23 березня панувала особлива атмосфера — тут навчали створювати писанки. Учасники заходу не лише опановували техніку розпису, а й занурювалися в глибинний зміст прадавніх символів, що супроводжують цей обряд протягом століть.
Ця ініціатива вже стала традиційною для міста. Як повідомила Суспільному Ілона Колодій, яка очолює міське управління культури, тематичні майстер-класи організовують у цих стінах ще з 2021 року, причому кожна група налічує до 20 охочих.
“Дорослі та підлітки можуть записатися на сайті Житомирської міської ради. Запрошуємо долучитися 26 і 30 березня о 17:00 у Домі української культури. Запис ще відкритий”, – зазначила Ілона Колодій.
Про духовну складову процесу розповіла майстриня та народознавиця Марія Масловська. За її словами, у давнину українці ставилися до писанки як до потужного оберега, що здатен захистити оселю від негараздів та хвороб, а на Великдень їх дарували найдорожчим людям на знак поваги.
Використання бджолиного воску в цій справі не було випадковим, адже бджільництвом колись займалася майже кожна українська родина. Марія Масловська підкреслила, що орнаменти на яйці – це фактично зашифрований світогляд наших предків, де кожен елемент має своє значення.
Технологія вимагає неабиякої точності, особливо на фінальному етапі роботи. “Найважливіше – правильно зняти віск. Якщо зробити це неправильно, візерунка не буде. Яйце потрібно зігріти збоку, а тоді витерти. Береш писачок, закладаєш туди віск і обводиш свої квадратики”, – поділилася секретами майстриня.
Для багатьох присутніх цей досвід став першим. Галина, яка через повномасштабне вторгнення переїхала до Житомира з Харкова, прийшла на заняття разом із мамою. Зараз дівчина навчається у місцевому ліцеї №17 і зізнається, що спочатку було незвично працювати з професійними інструментами.
Процес створення виявився поетапним: спершу контури наносяться олівцем, а вже потім у гру вступає гарячий віск. “У нього потрібно покласти віск і нагріти його на свічці. Я намалювала воском те, що має залишитися білим, а потім розмальовуватиму помаранчевим”, – пояснила Галина.
Окрім творчості, дівчина наповнила свою роботу особливим енергетичним змістом. Під час розпису вона загадала три найзаповітніші бажання:
- завершення війни;
- здоров’я для всіх рідних та близьких;
- мирне небо для кожної країни та міста у майбутньому.
Інша учасниця, студентка Ірина, прийшла на майстер-клас уже вдруге. Для неї розпис яєць – це не просто хобі, а частина наукового зацікавлення українською спадщиною, адже раніше вона вивчала символіку народної вишивки.
Дівчина переконана, що збереження таких традицій є формою культурного спротиву. На її думку, саме молодь відповідальна за те, щоб автентичні знання передавалися далі, адже сьогодні ворог намагається знищити саме українську ідентичність.
