Жителька села Волиця Ірина Цимбрович торік вирішила кардинально змінити життя родини. Підприємниця запустила автомийку самообслуговування, а згодом — кав’ярню. Вона прагне підготувати комфортне майбутнє для свого чоловіка, який зараз захищає Україну.
Про свою діяльність Ірина розповіла в інтерв’ю Суспільному.
У червні 2025 року жінка офіційно стала підприємицею. Мотивація була простою. Вона хотіла створити таку справу, де фізичне навантаження буде мінімальним для чоловіка, що повернеться зі служби.
Земля та техніка простоювали без діла. Потрібно було діяти. Це стало вагомим аргументом для відкриття автомийки, пояснила власниця.
Пізніше бізнес отримав розвиток. Ірина подала заявку на державний грант для родин ветеранів, завдяки чому в листопаді 2025 року запрацювала кав’ярня.
Виник запит від клієнтів. Люди постійно запитували про додаткові послуги, тому виникла ідея створити заклад з фастфудом. Це було логічним кроком.
Державну допомогу розміром 500 тисяч гривень було витрачено на професійне обладнання: від кавомашини до печей та грилів. Двох працівників вдалося працевлаштувати через центр зайнятості, отримуючи компенсацію, зазначила жінка.
Олександр Цимбрович став до лав ЗСУ в січні 2023 року. Зараз він продовжує виконувати завдання як офіцер другого батальйону у 31 окремій механізованій бригаді.
Своїми діями дружина постійно відчуває підтримку коханого.
Все відбувається у телефонному форматі. Організація кав’ярні лягла на її плечі, тоді як технічні питання мийки залишаються за чоловіком. Ірина мріє про швидке повернення до сімейного життя, де обов’язки нарешті розподіляться. Праця в бізнесі легша за обробіток землі, це дасть йому нові можливості.
Для самої власниці це стало шляхом до самореалізації. Вона цінує живе спілкування та повну відповідальність за результати своєї роботи.
Головним стимулом для розвитку залишаються діти.
Шлюб триває понад два десятиліття, у пари троє дітей, найменшій з яких лише дев’ять років. Батьки розвивають справу, щоб мати змогу передати її нащадкам. Це не дає опускати руки та змушує рухатися далі.
Підприємниця має пораду для інших дружин військових.
Найстрашніше — це безкінечне очікування. Відповідальність допомагає переключити увагу. Коли займаєшся розвитком власного проєкту, менше часу залишається на тривожні думки про майбутнє, підсумувала Ірина.
