У Житомирі з початку грудня запрацювали ялинкові ярмарки, і попри фінансові труднощі чи зміну звичок останніх років, мешканці міста продовжують шукати своє святкове дерево. Від мініатюр за 100 гривень до імпортних красунь за кілька тисяч – асортимент цього сезону широкий.
Новорічні ялинки в місті продають із 4 грудня. Одним із тих, хто першими відкрив торгівлю, став Олександр. Він працює на ярмарках уже 12 років і каже, що знає своїх покупців майже поіменно.
“Ті люди, які раніше купували, ті й беруть. Постійно. Приходять ті самі люди. Не жаліються”, – говорить продавець.
Цього року Олександр знову пропонує живі дерева з Данії. Імпортні ялинки коштують дорожче за місцеві: стандартні – від тисячі гривень, преміумклас – від 5 до 8 тисяч. Він зазначає, що всі дерева мають штрихкод, де вказано місце вирощування.
“В ялинках преміумкласу все акуратно, гілочки рівні. Трішки більша – три чи три з половиною метри – 7 – 8 тисяч гривень, а двометрова чи два з половиною метри – 5 тисяч гривень. Є середній клас – менші та грубші”, – пояснює продавець.
Поруч торгує Ольга, яка в цьому бізнесі лише другий рік. Вона пропонує як зрізані ялинки, так і зібрані з гілок. Робить це власноруч – за її словами, це дозволяє уникнути зайвого вирубування.
“Складаємо з гілочок зверху донизу. Ось сосна стоїть, і ми знизу обламуємо гілочки – ми ж не рубаємо ліс”, – розповідає жінка.
Ціни в Ольги нижчі: маленькі ялинки – 100, 200, 300 гривень. За її словами, попит цього року не впав: містяни купують і зовсім маленькі деревця для дітей чи кухні, і більші варіанти.
“Дітям беруть маленькі, ставлять у кімнату. Такі по 100 гривень. На кухню також беруть. Є й більші. У мене дешевше — я прошу тисячу гривень, а так коштують і півтори”, – каже вона.
Житомирянка Людмила придбала гілки сосни за 20 гривень. Каже, що хоче поставити їх на роботі, де проводить більшу частину часу. Додому ж жінка взяла маленьке святкове деревце.
“Хочу на роботі гілочки поставити, щоб вони прикрасили час, бо ми більше перебуваємо на роботі, ніж удома”, – говорить вона.
Інші покупці також діляться власними причинами обирати живе дерево чи обходитися без нього. Віктор, який до війни щороку купував живу ялинку, нині дозволити собі це вже не може.
“Раніше завжди купували ялинку живу. Потім ми її викидали на смітник. Шкода, що так. А останні роки я святкував на фронті. Був сапером. Зараз за пенсію в 5 тисяч 528 гривень можу тільки подивитися на ялинку. Отака у нас держава”, – каже чоловік.
А от Дмитро принципово обирає лише живі деревця.
“Ялинка – це свято. Мені більше подобаються хвойні. Запах, аромат. Такий дитячий запах, розумієте? Приємно”, – говорить він.
Попри різні настрої та можливості, ялинкові базари в Житомирі цього року знову стали місцем, де люди шукають не лише новорічне дерево, а й частинку затишку, якої так бракує в часи війни.
