Місто Малин на Житомирщині робить крок до покращення умов проживання внутрішньо переміщених осіб. Депутати міської ради виділили 666 тисяч 800 гривень на ремонт приміщення, яке тимчасово прийматиме переселенців.
Рішення було ухвалене на позачерговій сесії Малинської міської ради 17 грудня. Фінансування передбачає співпрацю з державним бюджетом, який має надати додатково понад один мільйон гривень, повідомив міський голова Олександр Ситайло.
За словами начальника управління освіти Віталія Коробейника, вже проведено тендер на поточний ремонт приміщення, а переможцем стало ТОВ “Безпечна оселя”.
Після завершення робіт центральний корпус будівлі зможе розмістити до 19 людей. Про це розповів начальник управління праці та соціального захисту населення Сергій Недогарок. Планується:
- ремонт покрівлі;
- облаштування кімнат по принципу гуртожитку з площею не менше 6 квадратних метрів на людину;
- облаштування приміщень загального користування, зокрема їдальні;
- забезпечення безбар’єрного доступу: встановлення пандуса та санітарно-гігієнічних приміщень з урахуванням потреб людей з інвалідністю.
“Приміщення буде відповідати санітарним нормам, тут будуть створені усі умови для проживання тих, хто цього потребуватиме”, — наголосив Сергій Недогарок.
Керівник підрядної організації Богдан Ліпісівіцький розповів, що ремонтники працюють щодня, підлаштовуючись під графіки подачі електроенергії та проживання мешканців. Наразі у будівлі живуть дві переселенки пенсійного віку з Сіверська Донецької області.
“Люди приїжджають, виїжджають, а нам нема куди дітися. Вдома немає нічого — місто стерли з лиця землі. Гарне у нас місто було, зелене, схоже до Малина. Тепер його немає. Тут з нас нічого не беруть, грошей ніяких. Міськрада виділила соціального працівника. Наявний штат працівників уважний, хороший. У місті є магазини, навіть такі, куди можна подзвонити і привезуть продукти. Якщо закінчиться війна, їхати нікуди”, — поділилася Ніна Кіпаренко.
“У Сіверську у мене була квартира, я працювала колись директором централізованої бібліотеки, — розповіла друга переселенка Олександра Ляшенко. — Зараз мені 85 років. Виїхала, коли розбомбили наш п’ятиповерховий будинок. Мене оглушило, тому погано чую. Сюди мене волонтери привезли. Вернуться нікуди — місто зруйноване. У серпні буде три роки, як уже живу тут”, — додала Олександра Ляшенко.
