Музична стрічка, що мала побачити світ ще чотири роки тому, нарешті дісталася українського глядача. 16 лютого в Житомирі відбулася всеукраїнська прем’єра фільму «Соловейковий спів» – мистецького присвячення 155-річчю від дня народження Лесі Українки, яке об’єднало класичну поезію, оперний вокал та кадри, зняті в автентичних інтер’єрах Полісся.
Шлях проєкту до екранів виявився драматичним. Зйомки стартували ще у 2021 році, а реліз планували на лютий 2022-го. Проте повномасштабне вторгнення Росії внесло свої корективи: замість святкової прем’єри режисер стрічки Валерій Георгіян пішов на фронт як військовий кореспондент, а творча група була змушена рятувати матеріал за кордоном. Оперна співачка та головна виконавиця Галина Довбиш згадує, що доопрацьовувати фільм допомагали польські колеги з Варшавського телебачення, а перші покази пройшли у Плоцьку та Відні, де збирали донати на потреби ЗСУ.
Музична археологія та «елітарне» мистецтво для мас
В основі фільму лежать 11 романсів на вірші поетеси. Це не просто збірка пісень, а справжнє культурне дослідження. Деякі твори десятиліттями залишалися лише на папері – Галина Довбиш зізнається, що не знайшла жодного запису певних композицій, тому для виконання романсу «Не він один» на музику Кос-Анатольського довелося просити особистого дозволу у родини композитора в Україні та Канаді.
У стрічці звучить музика цілого сузір’я видатних авторів:
- Миколи Лисенка та Якова Степового;
- Георгія Майбороди та Богдани Фільц;
- Тамари Сидоренко-Малюкової (саме її романс дав назву фільму);
- Федора Надененка, Петра Гадамаки, Ірини Кириліної та Віктора Герасимчука.
«Слово Лесі Українки та музика ХХ століття – це елітарне мистецтво. Моєю мрією було подати ці романси сучасно, щоб закохати весь світ в українську культуру та донести ці традиції до масового слухача», – розповідає Галина Довбиш.
Співачка наголошує, що сьогодні Леся Українка постає не «хворою дівчинкою», якою її часто змальовували радянські підручники, а шляхетною аристократкою духу. Її тексти виявилися напрочуд суголосними нинішній боротьбі українців, набувши нових, гостріших сенсів у контексті війни.
Житомирське коріння та замок у Радомишлі
Попри те, що режисер стрічки представляє Чернівці, серце команди – житомирське. Над проєктом працювали троє земляків Лесі Українки:
- продюсерка та авторка сценарію Ірина Навоєва;
- піаніст Артем Зірка;
- солістка Галина Довбиш.
Локацію для зйомок також обрали символічну. За сприяння Ольги Богомолець знімальний процес проходив в історичних декораціях замку-музею Радомисль. Це дозволило відтворити атмосферу епохи Косачів-Драгоманових безпосередньо на їхній рідній землі.
Організацію показу в кінотеатрі імені Івана Франка підтримали місцева влада та низка культурних установ, зокрема обласна спілка поляків та профільний коледж імені Огієнка. Творці сподіваються, що після повернення в Україну «Соловейковий спів» продовжить свою місію в інших містах та за кордоном, відкриваючи світові шляхетне обличчя нашої культури.
