Різдвяна коляда у Семенівській громаді на Житомирщині цього року переросла у масштабну благодійну акцію. Творчі та аматорські колективи разом із жителями сіл зібрали понад 120 тисяч гривень на потреби Збройних Сил України.
Загалом у громаді, де проживає трохи більше ніж п’ять тисяч людей, допомогу військовим збирають від початку повномасштабного вторгнення. Колядки вже стали щорічною традицією, яка раніше дозволяла акумулювати від 25 до 50 тисяч гривень. Цього разу результат виявився рекордним.
Директорка Центру культури і дозвілля Семенівської сільської ради Ольга Ліщук зазначає, що вирішальною стала масовість:
“Цього року завдяки спільній коляді ми зібрали 126 тисяч 500 гривень. До ініціативи долучилися кілька творчих колективів і просто небайдужі люди, які вийшли колядувати без жодного офіційного статусу, але з чітким розумінням, навіщо це роблять.”
Зібрані кошти громада розподілила відповідно до конкретних потреб військових та волонтерів:
- колектив “Яворина” з села Великі Нізгірці передав 45 тисяч гривень військовій частині, де служить їхній односельчанин;
- “Вербиченька” спрямувала 43 650 гривень на плетіння маскувальних сіток і поточні потреби;
- жителі села Хажин, які об’єдналися без створення колективу, наколядували 18 тисяч гривень;
- частину коштів також передали на інші потреби ЗСУ та допомогу військовій частині.
У репертуарі колядників звучали як традиційні різдвяні пісні, так і сучасні мотиви. Окреме місце займав вертеп, який, за словами Ольги Ліщук, став символом стійкості громади.
“Вертеп сьогодні – це про нашу незламність. У нашому колективі працює мама загиблого героя, і вона активно бере участь у благодійних заходах, концертах, зборах. Ця війна торкнулася кожного, бо майже в кожній родині є ті, хто служить і потребує підтримки.”
Колядників у селах чекали заздалегідь. Особливо емоційно реагували люди старшого віку, для яких коляда стала не лише благодійністю, а й знаком єдності.
“Деякі бабусі зустрічали дівчат зі сльозами на очах. Було видно, що колядка об’єднала всю громаду. Найбільші внески робив місцевий бізнес, але дуже багато людей жертвували зі своїх пенсій, інколи з єдиного доходу. Кожен хотів бути частиною спільної справи.”
