Російське вторгнення не лише змінює життя українців, а й трансформує мову. Поява нових слів і виразів допомагає людям описувати героїчні моменти, емоції та події війни.
Про те, як з’являються воєнні неологізми та як вони функціонують у сучасній українській мові, розповіла завідувачка кафедри української мови Житомирського державного університету імені Івана Франка Галина Гримашевич.
За словами мовознавиці, лексична система будь-якої мови чутливо реагує на зовнішні події.
“Динамічні зміни в українській лексиці, зумовлені російсько-українською війною, демонструють ідеї сили та незламності українського духу, національну слово- та мовотворчість, відтворюють менталітет українців”, — пояснює вона.
Гримашевич виділяє дві ключові тенденції, що проявляються під час війни:
- поява неолексем;
- зміна семантики існуючих слів.
Сучасні неологізми активно вживаються українцями у соцмережах, медіа, поезії та прозі про війну, збагачуючи різні частини мови та граматичні класи. Зафіксовано понад 500 нових лексем, серед яких — неологізми, неосемантизми, словосполучення та фразеологізми.
Найбільший потенціал для новизни демонструють дієслова-новотвори, що передають рух, наступальність і результативність дій захисників. Наприклад:
- відхаймарсити — нищити окупантів за допомогою хаймарсів;
- одбайрактарити, одчорнобаїти — знищити ворога;
- заджевелінити — поразити окупантів джевеліном;
- наволонтерити — доставити допомогу за будь-яких обставин.
Іноді дієслова недоконаного виду описують дії ворога або негативні явища серед українців, наприклад, кадирити — удавати з себе когось іншого, мамкувати — уникати відповідальності, мінусувати — ліквідувати ворога, донатити — жертвувати гроші.
Війна сприяє появі іменників, що називають події, явища та учасників конфлікту:
- літакопад — збивання російських літаків;
- чмоня — недолугий російський військовий;
- тероборона — військові формування для боротьби з ворогом;
- рашизм — російський різновид нацизму;
- бавовнятко — вибухи та обстріли;
- мобіки — мобілізовані росіяни;
- недореспубліка — тимчасово окупована територія.
Частина неологізмів утворена за допомогою префікса де-, наприклад: денацифікація, демілітаризація, декомунізувати, дезактивувати — терміни, що відображають як дії окупантів, так і російську пропаганду.
Війна дала поштовх для створення нових контамінованих і зрощених слів:
- путіночет, путлер, Кімолаїв — меми про політиків;
- інтернет-війська — українці, що висвітлюють воєнні злочини РФ;
- кіберкозаки, кіберпартизани — спеціалісти з кіберзахисту;
- свинособаки — російські солдати;
- бандеромобіль — броньовані авто ЗСУ;
- аналоговнєт, потєрьнєт, їхтамнєт — іронічні слова про російську техніку та дезінформацію.
Онімами мотивовані й дієслова від прізвищ українських та закордонних політиків:
- залужнити — вирішувати проблеми (Валерій Залужний);
- кімити — зберігати оптимізм (Віталій Кім);
- порошенитись — блукати світом і показувати гуманітарку (Петро Порошенко);
- байденкувати — брати участь у безрезультатних дискусіях (Джо Байден);
- шольцнути — вдавати стурбованість без дій (Олаф Шольц);
- кадирити — приписувати собі чужі заслуги (Рамзан Кадиров).
У текстах війни активно з’являються слова з літерою Z, що символізує агресію РФ:
- Z-окупанти — російські війська;
- Zаблуди — війська, що загубилися на українській території;
- Z-трофей — захоплене окупантами майно;
- деZертири — ті, хто втік від війни;
- Zвірюки — окупанти, винні у звірствах в Ірпіні та Бучі;
- Zасранці, головоріZи, мерZотники — окупанти без моральної складової.
Гримашевич зазначає: “Аналіз динамічних змін у лексичній системі української мови пов’язуємо з реаліями воєнних подій та впливом екстралінгвальних факторів. Неологізми здебільшого не мають авторства, проте швидко стають уживаними, адже позначають актуальні явища та предмети”.
Словники АрміяInform, “Жаргон та неологізми” та інші фіксують мілітарну лексику, що демонструє реакцію української мови на війну та її здатність відображати нові реалії.
Нові слова війни — це не просто лексичні нововведення. Вони передають емоції, оцінки, іронію та незламність українського народу, стаючи важливим елементом мовного та культурного ландшафту сучасної України.
