Сумну звістку про смерть видатного земляка оприлюднила Житомирська обласна організація Національної спілки письменників України. Співчуття опублікували у Facebook.
Відійшов у вічність український письменник, журналіст, член Національної спілки письменників України Микола Якович Ярмолюк. Його творчість, активна громадянська позиція та щира любовь до України залишили помітний слід у серцях читачів, друзів та колег. Житомирська обласна організація Національної спілки письменників України висловлює щирі співчуття рідним і близьким померлого з приводу непоправної втрати, – йдеться в повідомленні.
Біографічна довідка
Життєвий шлях відомого культурного діяча зафіксовано на ресурсах Житомирської обласної універсальної наукової бібліотеки ім. Олега Ольжича.
Ярмолюк Микола Якович народився 1 травня 1932 року в с. Puctoxa (нині – Прибережне) Ружинського району на Житомирщині. Підлітком майбутньому письменникові довелося побачити війну і принесені нею страждання. Трудову діяльність розпочав Микола Якович у тяжкі повоєнні роки.
Закінчивши Житомирський сільськогосподарський інститут (1964), розпочав журналістську роботу. 1968–1975 рр. – працював редактором районної Володарськ-Волинської (нині – Хорошівський район) газети «Прапор». 1975–1983 рр. – редактор Радомишльської районної газети «Зоря Полісся». 1994–2003 рр. – видавав власну районну газету «Радомисль». Після припинення її виходу кілька місяців працював заступником редактора Радомишльської райгазети «Зоря Полісся».
Серце митця зупинилося 19 липня.
Він створив понад тридцять книг, серед яких проза, романи, дитячі оповідання та шість детективних збірок.
Творчий дебют прозаїка відбувся 1968 року, коли часопис «Дніпро» оприлюднив його перше оповідання «Сама в хаті». Саме тоді автор розпочав свій тривалий шлях у великій літературі та регулярні публікації в тогочасній періодиці. Майстер художнього слова фокусував увагу на долі простого трудівника, детально розкриваючи його внутрішні переживання. Вже перша збірка оповідань «Ружі пливуть над водою» (1963) яскраво продемонструвала вдумливість, особливу спостережливість та оригінальний авторський стиль прозаїка.
Вагоме місце в його спадщині посідають пригодницькі твори та казки для малечі. Повісті «Чотири справи інспектора Турчина» отримали другу премію на престижному республіканському конкурсі художніх творів про міліціонерів. Також серед здобутків автора виділяються дитячі видання «Сусіди, а між ними Василько» та «Хутір Сторожа». Письменник успішно розбудовував цей напрям разом із гостросюжетним романом «Убивство на п’ятнадцятому кілометрі».
Окремої уваги заслуговує його пізня проза.
За багаторічну працю літератор неодноразово отримував визнання. Лауреатом премії імені Івана Огієнка він став у 2010 році. Пізніше його книги «Що було, що є і що буде» та «Життя прожити, не поле перейти» перемагали у Житомирських обласних конкурсах. Обласну премію імені Василя Земляка у 2014 році присудили книзі «Дорога без початку і кінця». Остання гучна перемога митця відбулася 2017 року завдяки виходу книги «Крізь рожевий туман».
