Малин став осередком щемливої творчості та взаємопідтримки. Протягом 21 – 22 березня у місті на Житомирщині тривали мистецькі зустрічі в межах ініціативи “Історії кохання на полотні”. Десятеро жінок, які втратили чоловіків на війні, взяли до рук пензлі, аби втілити свої почуття у фарбах. Проєкт, заснований місцевою event-агенцією “ЛеМар” ще у лютому 2024 року, продовжує об’єднувати серця через спільний біль та спільну надію.
Організаторка заходу Леся Марченко сама знає ціну цієї втрати – її чоловік Олександр загинув, захищаючи Україну. В інтерв’ю Суспільному вона пояснила, що головна мета цих зустрічей – дати жінкам простір для спогадів та підтримки. Кожна робота на виставці не є просто об’єктом мистецтва. До полотен додаються сімейні світлини та особисті розповіді, щоб глядачі могли побачити за малюнком реальну людину та історію її життя.
За час існування ініціативи було створено 18 полотен, а після останніх вихідних їхня кількість зросла до 28. Протягом 2024 – 2025 років ці роботи вже експонувалися не лише в Малині, а й на тематичних виставках у Києві та Одесі. Сюжети картин завжди глибоко індивідуальні.
Хтось малює пейзажі, що нагадують про спільні мандрівки, хтось відтворює на полотні захоплення чоловіка, як-от риболовлю. У роботах часто з’являються квіти або символічні образи, що втілюють надію.
Для Майї Шкіри ця зустріч стала дебютною. Її чоловік Сергій загинув на Донеччині майже рік тому. Жінка марує море та чайок – це її особистий “якір”, спогад про щасливі миті в Одеській області.
“Колись ми разом були на морі – в Одесі, у Фонтанці. Для мене це був особливий момент: штиль, тиша, спокій… Ми сиділи на балконі, пили вино і просто дивилися на море. І тоді Сергій сказав: “Скільки насправді мало треба для щастя – просто бути вдвох”, – згадує Майя.
Інша учасниця, Людмила Гузовська, дружина полеглого Павла Гузовського, зізнається: цінність проєкту не стільки в результаті, скільки в атмосфері розуміння. Вона переконана, що лише ті, хто пережив подібне, можуть осягнути глибину такої втрати.
На попередній зустрічі Людмила зобразила пару, а цього разу створила образ жінки з яскравими повітряними кульками. Для неї це метафора світлих спогадів про спільне життя, які вона береже у серці.
Професійний супровід учасницям забезпечує художниця Наталія Литвиненко. Вона працює з проєктом уже другий рік, допомагаючи жінкам з композицією, підбором кольорів та технічними нюансами живопису, аби кожна робота виглядала завершеною та приносила авторкам естетичне задоволення.
Попереду у команди амбітні плани. Найближчим часом у Малині відбудеться виставка цих картин, поєднана з благодійним збором коштів на потреби Збройних Сил України.
Леся Марченко підкреслила, що зараз триває робота над розширенням проєкту на рівень області, адже потреба у такій емоційній реабілітації для жінок залишається надзвичайно високою.
