Українські автентичні прикраси сьогодні переживають нове народження, стаючи символом зв’язку поколінь. Понад вісім років мешканка Малина Галина Йосипчук створює унікальні шпильки для волосся, брошки, ґердани та силянки з національними орнаментами. Своїми думками про етнічні коди та сакральне значення бісерних виробів жінка поділилася з журналістами Суспільного.
Зараз у колекції майстрині є десятки авторських робіт. А першим кроком став звичайний браслет.
“Вперше я вирішила самостійно сплести із бісеру браслет. Виріб побачила в інтернеті. Тоді в мене не було ані добротних матеріалів, ані верстата. Зробила все за допомогою звичайної коробки — просто натягнула нитки. І в мене вийшло. Звісно, не з першого разу не ідеально, але вийшло. Після цього я купила спеціальний верстат, на якому почала плести ґердани”, — розповіла Галина Йосипчук.
Сьогодні найбільше серце авторки належить саме силянкам — щільним шийним бісерним стрічкам.
“Силянка — це досить цікавий виріб. Це не просто прикраса. Це, певно, цілий пласт культури, традицій та орнаментів. Силянка плететься винятково руками. Тобто кожну бісеринку потрібно нанизати та прошити. Плюс в тому, що коли ти плетеш ручним ткацтвом і стається якась є помилка, то ти можеш її виправити — просто повернутися назад. У ґердані це зробити складніше”, — сказала жителька Малина Галина Йосипчук.
Особливе місце у творчості майстрині посідає традиційна українська символіка.
“Я більш схиляюся до українських орнаментів. Вони мені подобаються. Вони для мене мають символічний захист. Я їх сприймаю як обереги. Від них, знаєте, такий сильний захист іде. Взагалі силянка була завжди дуже сильним оберегом для жінок. А згодом і чоловіки її носили. Моя улюблена силянка, яку я сама створила, має назву “Мелодія світанку”, — розповіла Галина Йосипчук.
Робота над аксесуарами забирає чимало часу: створення ґердана триває п’ять днів, а силянки — три.
“Я просто неабияк люблю це заняття. Можу і не на замовлення створювати такі речі з бісеру. Скажімо, потрапляє до рук схема, я на неї дивлюся і, якщо вона мне подобається, то я починаю творити. Просто тому, що це заняття мені до вподоби. Окрім того, коли я творю, то я знаю, що зайнята. Так я відволікаюся від непотрібних мені інших речей”, — сказала Галина Йосипчук.
Свої автентичні витвори Галина Йосипчук робить на замовлення або ж просто дарує друзям.
“Особисто сама я не ношу прикрас, але мені неабияк подобається їх створювати. Мені подобається бачити їх на інших людях. Це підкреслює риси їхніх облич”, — розповіла малинка.
Географія поширення її робіт уже давно вийшла за межі України, охопивши Італію та Польщу. Прикраси часто купували її колеги по роботі, надсилаючи для виготовлення власні зразки.
Постійне ускладнення схем плетіння допомагає майстрині розвиватися і долати внутрішні бар’єри.
“Коли ти плетеш складніші речі, які потребують більше часу, уваги, зосередженості, коли ти розумієш, що можеш більше, ніж тобі здається, то в цей момент ти стаєш досконалішою. Ми звикли самі собі ставити певні бар’єри, але це тому, що боїмося спробувати щось нове. Але якщо у нас не виходить з першого разу, то я вже знаю, що потрібно спробувати ще раз. І коли є терплячість і наполегливість, то починаєш вірити в себе, а відтак відкриваються нові можливості і з’являється новий класний досвід”, — сказала Галина Йосипчук.
