У свої 20 років вона вже стала дворазовою чемпіонкою світу, виграла європейські титули та неодноразово виходила на килим проти суперниць із країн-агресорів. Ірина — житомирянка, яка захопилася вільною боротьбою ще в дитинстві й тепер не просто представляє Україну на міжнародних аренах, а й перемагає найсильніших. В інтерв’ю Житомир.info спортсменка розповіла, як почала займатися боротьбою, про психологію перемог і про свій шлях до олімпійської мрії.
Від відрази до килима — до золота чемпіонату світу
Ірина вперше потрапила до секції вільної боротьби у 12 років — тренер прийшов у її школу та запросив охочих на заняття. Перше враження не надихнуло: «Мені не сподобалось, дівчат не було, тільки хлопці. Все ж таки це не жіночий спорт, так тоді думала я», — згадує спортсменка. Після паузи вона вирішила повернутися — просто стало нудно. І тоді все почалося.
Спочатку вправи давалися складно, а працювати в парі з хлопцями було непросто. Але саме завдяки цьому Ірина загартувалася: «Вони були сильніші, швидші — але коли я почала перемагати, то дехто вже відмовлявся зі мною боротися», — усміхається вона.
Перші кроки на килимі
Перші змагання — це чемпіонат області. Ірина тоді стала третьою. Після цього почалися турніри й у 2017 році — бронза на чемпіонаті України у Хмельницькому. «Я могла тоді виграти, просто не налаштувалася. Суперниці не були сильні, але, мабуть, не повірила в себе», — зізнається вона.
Тріумф на чемпіонатах світу: від U20 до U23
У жовтні 2024 року Ірина стала чемпіонкою світу U23 у ваговій категорії 62 кг. Змагання проходили в Тирані, Албанія, і, як каже борчиня, все сприяло перемозі — і сонце, і море, і бойовий настрій.
Першу суперницю з Латвії перемогла з рахунком 10:0. Далі — Польща, де виступала колишня українка з Волині. «Я вже перемагала її на Європі минулого року. Було простіше морально», — розповідає Ірина.
Найважчою стала сутичка за вихід у фінал проти китаянки: «Вона виривала руки, діяла дуже жорстко. Арбітр нічого не бачив. Перемогла її 2:1 — психологічно це було складно».
У фіналі суперницею стала американка Кілті — срібна призерка чемпіонату світу серед дорослих. «Її я перемогла впевнено — 12:3», — каже Ірина.
Емоції на п’єдесталі
Перемога на U23 стала логічним продовженням попереднього успіху: у вересні 2024 року Ірина вже виграла чемпіонат світу U20. І хоча до цього в неї була «бронза» у 2022-му та «срібло» у 2023-му, саме ця перемога стала особливою.
«U20 — це був мій останній рік у цій категорії. Я мусила виграти. Ще й пояс там давали — чемпіонський. Коли його одягли, я вперше по-справжньому відчула, що я чемпіонка світу», — ділиться вона.
Як готуються до сутичок
Ірина каже, що завжди уважно вивчає своїх суперниць. Якщо вже мала з ними поєдинки, це допомагає: «Я знаю, яка в них техніка, сила, як вони діють. Якщо перемагала раніше — морально легше. А от якщо програвала — важче, тоді налаштовуюсь ще жорсткіше».
Сутички з представницями росії чи білорусі — це окрема історія: «Я борюся з ними так само, як з усіма — жорстко. Перемагала їх не раз: і росіянку з рахунком 10:4, і білоруску у фіналі з рахунком 11:0».
Віра в себе як ключ до перемоги
У моменти поразок або важких боїв Ірину тримає мотивація. «Я налаштовуюсь: я сильна, я переможу. Якщо сам не віриш — перемогу тобі ніхто не подарує», — каже спортсменка.
Найбільша підтримка — від тренера Михайла Христоса. «Він постійно зі мною. Навіть коли не поїхав на чемпіонат світу — телефонував, давав настанови. Без нього я не знаю, чи виграла б», — зізнається вона.
Плани та мрії
Після двох чемпіонських титулів Ірина взяла паузу: «Мене звільнили від чемпіонату України — сказали, що сильніших у категорії U23 зараз просто немає».
А головна мета — участь в Олімпійських іграх: «Це мрія кожного спортсмена. І я хочу, щоб вона здійснилася».
