
Житомир ніколи не був у топах українських рейтингів, але й не зникав із мапи перспективних міст. Перша заступниця міського голови Світлана Ольшанська пояснює, чому ця стабільність — не недолік, а особливість, що допомогла місту втриматися у важкі роки війни, як близькість до столиці одночасно допомагає і шкодить, і чому ставка на профтехосвіту — це інвестиція в майбутнє.
Місто без домінуючого платника податків
Світлана Ольшанська, яка з 2020 року обіймає посаду першої заступниці міського голови Житомира, переконана: середні позиції у рейтингах — це не про відсутність розвитку, а про стійкість.
«Житомир формує збалансований бюджет, бо в ньому немає єдиної бюджетоутворювальної галузі. У нас розвинені одразу кілька напрямів — виробництво, освіта, культура. Це створює стабільну картину, і в економіці, і в громадській думці», — зазначає вона.
Такий підхід має ще одну перевагу: під час криз немає ризику обвалу через зникнення одного великого підприємства.
Від LED-освітлення до ТЕЦ на деревині
Проекти, які впроваджувалися останніми роками, дали місту змогу витримати енергетичні виклики війни. Житомир першим в Україні повністю перейшов на LED-освітлення, модернізував тепломережі, встановив індивідуальні теплові пункти, а також збудував ТЕЦ на біомасі.
«Це не ті речі, які одразу помітні, але саме вони стали рятівними у моменти блекаутів. І саме завдяки цим рішенням ми пройшли найважчі зими без катастрофи», — каже Ольшанська.
Медицина: капітальні інвестиції — справа міської ради
Попри обмежене фінансування, Житомир активно вкладає у медичне обладнання. Так, за останні роки було придбано ангіограф для другої міської лікарні, обладнання для урології у першій лікарні, а також триває робота над капітальними видатками, які самі медзаклади собі дозволити не можуть.
«НСЗУ покриває поточні видатки, але великі закупівлі — це наша зона відповідальності», — пояснює посадовиця.
Чому Житомир «не Вінниця»
Ольшанська відзначає, що Житомир свого часу не скористався шансом децентралізації: до міста приєдналося лише село Вереси, тоді як, наприклад, Вінниця об’єднала навколишні громади й отримала великий розвитковий ресурс.
Через це сьогодні Житомир стикається з браком земельних ділянок для розміщення нового бізнесу — немає площ для релокації виробництв. У 2022 році, коли масово переміщувалися підприємства з гарячих точок, Житомир не потрапив до державної програми релокації, адже вважався небезпечною територією.
Проблеми теплокомуненерго і водоканалу
За словами Ольшанської, найбільшим тягарем для міста залишається застаріла інфраструктура. Трубопроводи, прокладені ще в радянський період, потребують тотальної заміни. Проте у фінансових планах підприємств немає інвестиційної складової, і коштів на оновлення не вистачить навіть за 50 років.
«Ми не можемо довести до колапсу, але й працюємо в умовах хронічної нестачі фінансів», — зауважує вона.
Окрема проблема — дефіцит робітничих кадрів. У місті бракує сантехніків, електриків, слюсарів. І це не через низькі зарплати, а через довготривалу зневагу до робітничих професій.
Київ поруч: плюс чи мінус?
Близькість до столиці — це і можливості, і конкуренція. Молодь масово виїжджає в Київ або за кордон, а Житомир втрачає кваліфіковані кадри. Водночас, за словами Ольшанської, саме Житомир дає людям якість життя, якої складно досягти у мегаполісі.
«В Києві все динамічно. Але як організувати там повноцінне життя родини? В Житомирі — усе поруч: школа, садок, секції. І дитина вже з 2-3 класу може самостійно відвідувати гуртки. Це — комфорт», — каже заступниця мера.
Переселенці та житло: крок за кроком
Нині в Житомирі зареєстровано до 15 тисяч внутрішньо переміщених осіб. Влада разом із міжнародними партнерами працює над створенням житла. Уже заселено модульне містечко від «Червоного Хреста» (56 родин), а також триває будівництво 4-поверхових будинків за кошти ЄС.
Також реалізуються проєкти з GIZ — смарт-квартири на Домбровського і гуртожиток для ВПО на вулиці Отаманів Соколовських. Але потреба в житлі залишається високою.
Реформа профтехосвіти як інструмент виживання
Міська влада робить ставку на реформу професійної освіти. Уже створено сучасні лабораторії, залучено досвід Фінляндії та Естонії. Ольшанська вважає, що саме профтехосвіта — шлях до стабільного майбутнього.
«Хороший електрозварювальник заробляє більше, ніж дехто з вищою освітою. Наша задача — створити умови, щоб підлітки хотіли туди йти. Це основа економіки міста», — наголошує вона.
Місто щасливих людей
На запитання, коли Житомир стане містом багатих людей, Ольшанська відповідає просто: «Не хочу, щоб це було місто багатих людей. Хочу — місто щасливих людей».
Бо щастя не завжди вимірюється грошима. І поки місто тримає баланс, підтримує малий і середній бізнес, розвиває освіту, медицину й інфраструктуру — воно не занепаде. Навпаки — воно житиме. І саме тому Житомир має свою особливу роль: бути стабільним, стійким і відкритим для людей, які хочуть жити по-людськи.

