17-річний Ярослав Лавренюк із Житомира цього року здобув золото на чемпіонаті світу зі скелетону серед юніорів до 20 років. Попри юний вік, спортсмен уже встиг принести Україні бронзову медаль на дорослому чемпіонаті світу у 2024 році та стати срібним призером зимових Юнацьких Олімпійських ігор.
У розмові з Житомир.info Ярослав поділився своєю історією, початком кар’єри, тренуваннями та планами на майбутнє.
Початок кар’єри: випадкова зустріч у соцмережах
Спорт для Ярослава – не просто заняття, а спосіб життя, який розпочався ще в дитинстві. До скелетону він перепробував кілька дисциплін – айкідо, плавання, паркур, навіть трюковий самокат. Але переломний момент настав у 2021 році, коли у 13 років він натрапив на оголошення у Facebook.
«Мій тренер шукав учасників для команди на Юнацькі Олімпійські ігри. Побачив це мій тато, він зараз також мій тренер, і запропонував спробувати. Перші тести я проходив у Києві – фізичні, психологічні, тренер одразу пояснив суть спорту. Тоді я ще не був упевнений, чи мені сподобається, але вирішив ризикнути. І не пошкодував» – розповідає Ярослав.
Золото у Швейцарії: перший чемпіонський титул
У 2025 році Лавренюк виборов перше місце у своїй віковій категорії до 20 років на чемпіонаті світу, що проходив у швейцарському Санкт-Моріці. Там же він змагався й у категорії до 23 років – посів четверте місце, зупинившись за крок до п’єдесталу.
«Я їхав із чіткою метою – здобути золото. Були попередні спроби, де я брав «срібло» та «бронзу», але цього разу вдалося все. Приємно було, що гімн України лунав у такому статусному місці, серед людей, які бачили не одну спортивну легенду. Це надихає ще більше», – каже спортсмен.
Від перших спроб до світової першості: чотири роки наполегливої праці
Свої перші кроки у скелетоні Ярослав зробив у латвійській Сігулді, де вперше спробував себе на льодовому треку. Перші змагання – Кубки Європи – не принесли нагород, але дали важливий досвід. Уже в другому сезоні з’явилися перші подіуми – другі та треті місця. У третьому сезоні – бронза на чемпіонаті світу та історичне срібло на Юнацьких Олімпійських іграх для України.
«Це була перша в історії медаль для України зі скелетону на зимових Юнацьких Олімпійських іграх. А цього сезону я почав виступати на дорослих Кубках світу. Це зовсім інший рівень. Там змагаються олімпійські чемпіони, чемпіони світу. Після цих перегонів я став ще швидшим. У Швейцарії мені навіть вдалося випередити латвійця Давіса Валдовскіса, який раніше обігнав мене на Кубку світу», – згадує спортсмен.
Кумири та приклади для наслідування
Ярослав зізнається, що уважно стежить за найкращими у своєму виді спорту. Його головний приклад – латвієць Мартінс Дукурс.
«Він – справжня легенда: кількаразовий призер Олімпіад, неодноразовий чемпіон світу. Те, як він домінував у своєму часі, неймовірно. Хотілося б досягти такого ж рівня», – каже Ярослав.
Тренування та побут: між Житомиром і зборами за кордоном
Основна фізична підготовка припадає на літній період. У міжсезоння спортсмен тренується в Житомирі – у залі та на стадіоні. Там команда власноруч спорудила спеціальну конструкцію для відпрацювання стартового розгону.
«Удома тренуюся рідше, бо маю навчання, зустрічаюся з друзями, відвідую курси. А основна підготовка – за кордоном. Це Латвія, Німеччина. Там є льодові естакади, гумові треки, спортивна інфраструктура. Тренуємося по 2–3 рази на день, іноді по 3 години й більше. В неділю – лише одне тренування», – розповідає Ярослав.
Про деталі тренувального процесу юний чемпіон говорить стримано – каже, є свої секрети. Але визнає: шлях до чемпіонства непростий і вимагає повної самовіддачі.
Ярослав Лавренюк уже став одним із найяскравіших молодих облич українського спорту. І схоже, що його найгучніші перемоги – ще попереду.
