У Житомирі група кінологів-волонтерів навчає собак не лише командам, а й людським емоціям. Після початку повномасштабного вторгнення їхні тварини стали справжньою опорою для військових, дітей та людей з травмами.
Від перших кроків до реальної допомоги
Катерина Стрілець працює кінологинею вже 20 років. Вона виховала не одне покоління службових та спортивних собак і готувала їх до змагань і виставок. У 2022 році, коли війна змусила країну шукати нові способи підтримки людей, Катерина разом із колегами-волонтерами створила групу емоційної підтримки “Собака допомагає жити”. Вони співпрацюють з медичними закладами, проводячи заняття для військових, дітей внутрішньо переміщених осіб та пацієнтів психіатричних лікарень.
За словами Катерини, кожна зустріч із пацієнтами має власну історію. Одного разу біля шпиталю вона помітила військового, який зовсім не реагував на оточення. Її пес Азарт підійшов і сів поруч, поступово привертаючи увагу чоловіка. Згодом тварина вмостилася на його колінах, і він нарешті почав взаємодіяти.
“Кожна поїздка — особлива. На кожній, на жаль, я бачу важкі життєві історії, які чіпляють до глибини душі. Показовою для мене стала одна ситуація. На вулиці біля шпиталю сидів військовий після поранення. Він чекав своєї черги у поліклініку. Він не реагував ні на собак, ні на те, що відбувалося поруч. Мій пес Азарт застрибнув на лавку та сів біля нього. Певний час вони просто сиділи поруч. Через деякий час військовий звернув час на нього увагу та почав його гладити. Для собаки це було як маркер: пес став тягнутися ближче і ближче до чоловіка, поставив лапи на його ноги, а через деякий час повністю вмостився і ліг військовому на коліна. Так вони і просиділи весь час, поки чоловік чекав своєї черги. Після цього випадку я зрозуміла — іноді слова зайві. Тепер завжди на зустрічах саджу Азарта біля тих людей, які не йшли на контакт, а сама відходжу у бік. Через певний час людина починає гладити, спілкуватися з собакою, усміхатися”, — розповідає Катерина.
Подібні сцени стали звичними: військові та інші пацієнти часто відходять у тісний контакт із собакою наодинці, обіймають її, а потім повертаються до групи — більш відкриті, готові до спілкування, навіть до жартів.
Собаки психоемоційної підтримки та їхні особливості
Не всі собаки можуть стати терапевтами: для цього потрібна ретельна підготовка. Катерина пояснює, що психоемоційна підтримка вимагає спеціального відбору та навчання. Такі тварини повинні бути соціальними, врівноваженими, емпатичними та без страхів.
“Каністерапевтичні собаки проходять спеціальну підготовку з раннього віку й виконують виключно терапевтичну роботу. Натомість наші собаки паралельно виконують службові завдання та допомагають у реабілітації”, — каже кінологиня.
Від психології до фізичної реабілітації
Навчені собаки допомагають не лише впоратися зі стресом і тривогою, а й покращують фізичні можливості людей. Вони працюють із дітьми та дорослими після травм чи інсультів, військовими та ветеранами, які потребують соціальної адаптації та боротьби з посттравматичним синдромом.
“Собаки забезпечують емоційну підтримку, знімають стрес, можуть допомогти впоратися з тривожністю, депресією, різними психологічними станами. Ефективно залучати навчених собак до індивідуальної роботи з психологом: таким чином людина набагато краще йде на контакт, собака допомагає розговорити пацієнта”, — говорить волонтерка
Катерина Стрілець зазначає, що спеціально розроблені вправи з собакою сприяють розвитку моторики, координації та рухливості. Наприклад, давання корму через палички для суші або прогулянки з собакою по обмеженому простору мотивують пацієнтів виконувати вправи, повторювати їх і отримувати задоволення від процесу.
Піклування про собак — запорука ефективності
Волонтери зіштовхнулися з проблемою перевантаження тварин: на початку роботи вони проводили по 2–3 сеанси на день, і собаки помітно виснажувалися.
“На початку волонтерства я ще не дуже активно досліджувала тему емоційної підтримки собак. Потрібно було допомагати військовим, дітям ВПО, і ми просто почали їздити. Могли робити по 2-3 сеанси в день, щоб допомогти більшій кількості людей. Моя собака посивіла за півроку такої роботи. Це не поодинокий випадок. Після того, як собаки нашої групи емоційної підтримки проводили сеанси, по всім собакам було видно, що вони виснажуються: вони починали активніше втрачати шерсть, довго і міцно спали”, — розповідає Катерина Стрілець.
Після цього було впроваджено обмеження на кількість сеансів та збільшено час відпочинку і догляду.
“Зараз ми намагаємося максимально мінімізувати стрес собак від такої роботи: проводимо не більше ніж 2-3 обмежених по часу реабілітаційних сеанси у тиждень, даємо собакам багато часу на відпочинок, посилене харчування та додаткові вітаміни”, — розповідає Катерина.
Наукові дослідження підтверджують: після спілкування з собаками у людей підвищується рівень “гормонів щастя” — дофаміну, серотоніну та окситоцину, зменшується кортизол, нормалізується пульс і дихання. У собак, навпаки, кортизол зростає, що вказує на їхнє емоційне навантаження.
Катерина впевнено каже: навіть незважаючи на складнощі, робота варта зусиль.
“Нехай хтось думає, що я цими собаками собі життя зіпсувала. Ні. Собаки рятують це життя”, — підсумовує вона.
