
У Житомирі дизайнерка інтер’єру Оксана Слинюк створює авторські новорічні іграшки — «Лосяшів», кожен з яких має власний характер, стиль і настрій. Вироби не ставали масовим продуктом, а залишилися творчим простором для експерименту, натхнення і спілкування з аудиторією.
До рук голка й нитка потрапили не з бізнес-планом, а майже випадково — під час звичайної прогулянки магазином у передсвятковий період. Серед полиць із гномами й оленями дизайнерці захотілося зробити щось своє — так з’явився образ «модного» лося, який згодом переріс у серію новорічних персонажів.

Початок із дитячої іграшки
Першу святкову іграшку в родині пошила не сама Оксана, а її старша донька, яка з дитинства любила шити. Саме дитячий гном став точкою відліку для подальшої творчості.
«Цей гном близько двох років прикрашав наш інтер’єр. Виконання було дитячим, але це робота моєї дитини, тому я її дуже цінувала», — розповіла дизайнерка.

Згодом донька запропонувала переробити іграшку, і Оксана долучилася до процесу. Так з’явилися перші спільні роботи, а пізніше — власні авторські вироби. Загалом дизайнерка створила близько 10–12 «Лосяшів», і жоден із них не повторює інший.
Звідки взявся образ лося
Образ головного героя з’явився не випадково. У той період середній син Оксани захоплювався мультсеріалом «Смішарики», де є персонаж Лосяш — інтелігентний, розважливий і допитливий.
«Я часто була поруч, коли син дивився мультфільм, і мимоволі звертала увагу саме на цього героя. Мабуть, тоді цей образ і закарбувався», — пояснила вона.
З часом мультяшний характер трансформувався в інтер’єрну іграшку з власною історією та стилем.
Друге життя старих речей
Для створення «Лосяшів» дизайнерка використовує тканини з речей, які вже не носять. Часто це якісний одяг, що зберіг добрий стан, але втратив практичне застосування.
Матеріали Оксана збирає протягом року — з домашніх запасів і навіть із секонд-хендів, де шукає дитячі речі з гарною фактурою. Так тканини отримують нову функцію і перетворюються на декоративні елементи.

Як народжується «Лосяш»
Технічна частина роботи займає від однієї до двох годин — це пошиття голови, тулуба, рук і рогів. Але найбільше часу забирає створення образу.
Іноді іграшка складається за один вечір, а буває, що процес розтягується на тиждень — із примірками, паузами й новими ідеями. Усе залежить від настрою і внутрішнього стану майстрині.
Окремим етапом є збирання деталей:
- клаптики тканин
- декоративні ґудзики
- ланцюжки та пряжки
- елементи оздоблення
Узимку дизайнерка відкриває свою «скриньку» матеріалів — і з них поступово складаються нові персонажі.

Однакових не буває
Розмір іграшок зазвичай стандартний, але стилістично вони завжди різні. Одні виглядають більш спортивними, інші — інтелігентними, є «старші» та більш молодіжні образи.
Багато «Лосяшів» створюються парами — так, за словами дизайнерки, вони більше подобаються людям. Часто замовляють іграшки в бежево-ніжній гамі — цей колір став впізнаваним для її робіт.
Попит і нові ідеї
Оксана ділиться процесом шиття у своєму блозі, проводить майстер-класи, а підписники повторюють її роботи. Запити на індивідуальні замовлення надходять не лише з України, а й з-за кордону.
Окрім «Лосяшів», дизайнерка вже пробувала створювати зайців та інші персонажі. У планах — новий напрямок інтер’єрних іграшок, які можуть стати декоративними елементами для дитячих кімнат.

Хобі, яке повертає в дитинство
Попри популярність виробів, Оксана Слинюк не планує перетворювати це заняття на бізнес. Основною залишається робота дизайнеркою інтер’єру, а шиття іграшок — це спосіб відпочинку.
«Шиючи іграшки, ніби трохи повертаєшся в дитинство. Це добре відволікає від поганих думок», — зізналася вона.
Тим, хто мріє створювати святкові іграшки власноруч, дизайнерка радить не боятися шукати свій стиль і не копіювати чужі ідеї, адже саме індивідуальність, за її словами, найбільше цінується.


