Юрій Малиновський, ветеран російсько-української війни зі Звягеля, після поранення на Харківщині та втрати ноги відкрив для себе новий світ — бугурт. Цей вид лицарського спорту повернув його до активного життя та допомагає справлятися з психологічними наслідками війни.
На початку повномасштабного вторгнення Юрій служив на кордоні з Білоруссю, а згодом брав участь у боях під Куп’янськом. Там він отримав поранення — наступив на міну під час зміни позиції. У результаті чоловік втратив ногу.
“Ми тоді якраз змінювали позицію. А та, наступна, як потім з’ясувалося, була замінована. Наступив на міну. Це було жахливо. І таке не забувається. Мій товариш-побратим надав мені першу допомогу і виніс із позиції. Фактично він мене врятував.”
Після лікування та реабілітації Юрій вирішив повернутися до спорту. У місцевому адаптивному клубі “Нестримні” його зацікавив бугурт — командна битва затупленою зброєю у лицарських обладунках.
“У дитинстві всі ми всі десь були лицарями. Тому бугурт для мене — це такі дитячі спогади. Зайнятися цим видом адаптивного спорту мені запропонував керівником клубу, куди я прийшов. Спершу я хотів займатися традиційними видами спорту, адже у мене бруси. Думав, спробую метання ножа. Але прийшов, подивився і вирішив спробувавти бугурт. Почав займатися, і мені захотілося спробувати все. Дуже сподобалося. І я продовжую”, — ділиться ветеран.
Заняття допомагають ветерану розвантажувати психіку та отримувати позитивні емоції після травми. Разом із ним на тренування ходить і дружина Ксенія, психолог за фахом, яка переїхала з Харкова до Звягеля.
“До спортзалу ми прийшли разом. Спочатку це була моя ініціатива. Але побачивши, як йому тут подобається, я зрозуміла, що ми знайшли свій вид спорту. Я бачу, як він позбавляється емоцій, які накопичилися після травм та контузій. Вони залишаються в спортивній залі,” — каже Ксенія Малиновська.
Завдяки спорту Юрій повернувся до активного соціального життя: разом із дружиною вони катаються на велосипедах, подорожують та відвідують знайомих за кордоном. У серпні цього року пара була у Швеції, де Ксенія раніше працювала психологом, а Юрій проходив реабілітацію.
Ветеран закликає колишніх побратимів та інших ветеранів не замикатися вдома, а долучатися до спорту. “Не важливо, чи то бугурт, чи будь-який інший вид спорту. Головне — спілкуватися, не залишатися на самоті. Бо якщо сидиш вдома, це поступово стає звичкою. А тоді ти — сам”, — наголошує Юрій.
Адаптивний спорт у клубі “Нестримні” підходить людям з ампутаціями та інвалідністю. Тренування відбуваються на базі клубу у Звягелі та відкриті для ветеранів і їхніх родин. Юрій впевнений, що такі заняття допомагають не лише фізично, а й психологічно відновлюватися після війни.
Бугурт для Юрія Малиновського став більше ніж спортом — це міст між дитячими мріями про лицарські подвиги та новим, активним життям після фронту.
