Ірина Дорошенко з Малина на Житомирщині вже понад сім років працює з природними матеріалами, втілюючи свої авторські ідеї в життя. Останніми роками її захопленням стало лозоплетіння, яке приносить у сад майстрині справжню казку.
“Ніколи не планую, що має вийти. Якщо я у своїй фантазії трішечки щось бачу і планую, то в кінцевому результаті виходить зовсім інше і цікавіше”, — розповідає Ірина Дорошенко.
Першу роботу з лози майстриня створила три роки тому для свого саду. Спершу вона планувала скульптуру з зеленого плюща, але задум виявився занадто малим. І тоді випадок привів її до першого витвору:
“Я просто йшла, хтось обрізав дерево. Побачила гілки на узбіччі дороги і приволокла їх додому. Так вийшов мій перший витвір — берегиня з лози, яка трішки схожа на мотанку. У неї немає обличчя, є волосся, гарна сукня. Вона ще й досі стоїть у моєму садочку і прикрашає мій домашній куточок”, — згадує майстриня.
Відтоді Ірина створює метеликів, бабок і пташок, що оживають у її саду. Для робіт вона використовує два види верби: кучеряву для фігурок комах та птахів, пряму — для гнізд і годівничок. Заготовляє матеріал переважно восени та на початку зими, зберігаючи пучки під навісом, щоб верба залишалася свіжою і гнучкою.
“Дуже люблю пташок, вони надихають. Завжди зачарована сиджу на порозі і слухаю їхній спів. Пташок я робила не лише з лози — є вироби з очерету і глини. Мабуть, у мене є крила — моя фантазія любить літати й шукати нові форми”, — ділиться Ірина.
Основна техніка майстрині — намотування. Вироби народжуються без схем, у хаотичному порядку, підкреслює вона. Навіть годівнички створює, просто обплітаючи каркас із березового зрізу та дроту.
“Годівнички я також не знала, які вони вийдуть. Просто почала обплітати в хаотичному порядку і врешті вийшла цікава форма”, — розповідає майстриня.
На виготовлення одного виробу Ірина витрачає приблизно день. За цей час можна зробити гніздечко або годівничку, залишивши час на каву та роздуми. Найменшим виробом є ластівка, яка прикрашає годівничку, а найбільшим — берегиня у саду.
Деякі роботи майстрині вже прикрашають громадські простори: наприклад, новорічну композицію Ірина створила для Малинського краєзнавчого музею. Кожен виріб вона бачить не лише як декоративний об’єкт, а як прояв власної душі, яку, за її словами, наповнюють крила.
“Мабуть, в мене є крила”, — резюмує Ірина Дорошенко, дивлячись на свої витвори, що поєднують простоту природи та вільний політ фантазії.
