Чотирилапий захисник вміє кликати на допомогу сторонніх людей під час нападів симптоматичної епілепсії своєї господині. Таку унікальну навичку німецька вівчарка Діна опанувала під час спеціальних тренувань. Тварина стала справжньою опорою для 24-річної Анастасії Дем’янчук. Дівчина мешкає в селі Українка, що у Малинській громаді. Вона має першу групу інвалідності через вроджені порушення зору.
Діна супроводжує дівчину щодня. Собака полегшує життя Анастасії. Раніше незрячій жительці Житомирщини було вкрай складно вирішувати буденні справи самотужки. Постійна відсутність супроводжуючого створювала значні проблеми.
“Для мене вона насамперед моя дитина. Як би це не звучало, але якщо людина сприймає собаку лише як поводиря чи підлеглого, то вона не повністю її приймає. На другому місці — вона мій поводир і захисник. З нею я не боюся нікуди ходити, тому що почуваюся впевненіше. Знаю, що вона мене не покине”, — ділиться Анастасія.
Майбутнього поводиря дівчина придбала ще тримісячним цуценям у 2023 році. Спочатку собака пройшов навчання у кінолога, а потім рік перебував у кінологічному центрі. Самій Анастасії знадобився місяць для повного розуміння всіх сигналів вихованця. Команду для порятунку під час нападів епілепсії вони відпрацьовували окремо.
Свої вміння тандем продемонстрував у квітні 2025 року на спеціальних змаганнях “Провідник незрячих” в Одесі. Учасники виконували завдання в реальних міських умовах під наглядом кінологів. Анастасія з Діною успішно долали дистанції до ставка, аптеки, парку та зупинки громадського транспорту.
У повсякденному житті дівчина найчастіше їздить потягом до Києва або відвідує місто Малин. У райцентрі вона ходить до адміністрації, вирішує особисті справи чи відвідує лікарів. Проте пересування з собакою-поводирем в Україні досі супроводжується труднощами.
“На вокзалах було багато претензій від людей і працівників, що не можна з собаками. Спочатку було складно пояснити, що це не звичайна собака, а та, яка допомагає незрячій людині. Перші конфлікти були для мене складними, тому що доводилося шукарати закони, витяги й пояснювати це людям. З метрополітеном ми досі маємо такі труднощі”, — згадує Анастасія Дем’янчук.
У маршрутках ситуація вже стабілізувалася, проте водії таксі часто відмовляються брати незрячу пасажирку з великою твариною. Проблема полягає також у тому, що через невелику кількість собак-поводирів в Україні суспільство не обізнане з їхніми правами на перебування у громадських місцях.
Медики підтверджують важливість такої допомоги для людей із вадами зору. Сімейна лікарка Тетяна Дідківська з Малинського центру первинної медико-санітарної допомоги зізнається, що це перший подібний випадок у її кар’єрі. Вона вважає Діну надзвичайно навченою.
“Це перший такий випадок у нашій практиці. Це дуже навчена собака. Такої допомоги потребують люди з порушеннями зору. Насті потрібен хтось, хто допомагатиме їй у повсякденному житті”, — зазначає лікарка.
Місцеві жителі Малина теж підтримують Анастасію та захоплюються розумною вівчаркою.
Городянка Поліна розповіла: “Дивилися, як вона веде господиню. Добре, що є можливість допомогти незрячим людям таким способом”.
Інший мешканець Малина, Юрій, переконаний, що присутність собаки в транспорті чи магазинах – це абсолютно нормально, адже чотирилапий друг може захистити незрячу людину та провести її куди необхідно. Його думку підтримує і жителька міста Валентина, яка наголошує на потребі збільшення кількості таких тварин в Україні.
