Музикант з Житомирщини Олексій Бовсуновський, відомий як Monrote, представив трек з реконструйованим голосом Андрія Кузьменка. Пісня “В країні моїй” стала офіційним проєктом, на який правовласники надали дозвіл на використання голосу і образу фронтмена гурту “Скрябін”.
У розмові з журналістами автор розповів про задум композиції, технічну сторону відтворення тембру Кузьми, труднощі оформлення дозволів та вагу етичних рішень у роботі з голосом артиста, якого вже немає в живих.
Звідки з’явився задум
За словами Олексія, ідея народилася після періоду занурення у старі пісні та інтерв’ю Кузьми. Тоді його не полишало питання: що б музикант сказав українцям сьогодні. Водночас виник образ діалогу між тим, хто жив у часи перших потрясінь країни, і поколінням, яке пережило повномасштабну війну.
“А що Кузьма сказав би зараз?” — саме це запитання стало відправною точкою створення треку.
Спершу думка вилилася у вірш, потім — у пісню. Та технічні можливості для відтворення голосу з’явилися лише через певний час.
Особистий вимір і творчий контекст
Monrote визнає: для нього творчість Кузьми давно має особливе значення. На Житомирщині, каже він, Кузьму любили за щирість і простоту. Родинні спогади про ранні альбоми “Скрябіна” та відкриття для себе його пізнього періоду також вплинули на автора.
Водночас він говорить і про поколінське відчуття виснаження — юність, яка припала на війну, пандемію та нову, ще масштабнішу війну. Саме тому йому близькі філософські мотиви Кузьми про звичайне, спокійне життя, на яке українці давно заслуговують.
Як отримували офіційний дозвіл
Процес погодження виявився нетиповим. Потрібно було не ліцензувати музику, а отримати право на використання голосу, зображення та образу Андрія Кузьменка. Єдина спадкоємиця, Світлана Бабійчук, надала письмовий дозвіл, а команда правовласників, за словами музиканта, поставилася до проєкту дуже професійно.
Технологія “оживлення” голосу
Основою став вокал самого автора, який уважно вивчав манеру та акцент Кузьми. Для тембральної схожості було використано алгоритм конверсії голосу, навчений на записах артиста. Це дозволило досягти природного звучання, хоча, як визнає Monrote, повністю відтворити голос Кузьми неможливо.
Найскладнішим стало створення візуальної частини: довелося відтворювати міміку та жести перед камерою, щоб схема рухів у відео була максимально реалістичною.
Шлях від задуму до релізу
Активна робота над проєктом почалася наприкінці літа. Музикант каже, що швидко створив мелодійну основу, але довго працював над текстом – кожне слово мало нести сенс. Аранжування та зведення також потребували часу.
Етика та межі дозволеного
Попри складність теми, автор зізнається, що етичних суперечностей не відчував. Найважливішим для нього було не зачепити почуттів родини Кузьми та зробити все максимально чесно і делікатно.
“Єдине, що мене справді хвилювало, – аби мої дії жодним чином не зашкодили рідним Андрія”.
Перші відгуки і реакція слухачів
Аудиторія Monrote сприйняла реліз тепло. Позитивно відгукнулися і фанати Кузьми. Негатив інколи виникав у мережі через хибний контекст — коли проєкт подавали як повністю штучно згенерований.
Музикант наголошує: робота сприймається правильно лише тоді, коли люди знають реальні обставини її створення.
Чи буде продовження
Наразі автор не планує нових подібних експериментів, допоки технології не зроблять наступний значимий стрибок. Проте визнає, що є голоси й артистизм, які його надихають.
Він каже, що із задоволенням почув би, як Богдан Ступка читає новий вірш, але лише якщо це колись стане можливим і дозволеним.
Про що ця пісня
Monrote хотів передати складний змішаний емоційний стан – сум, підтримку, надію, відчай. Це не політичний текст і не документальна розповідь. Автор називає роботу розмовою з другом – діалогом між тим, хто бачив початок ран української історії, і тими, хто живе з її повним болем.
“Це сеанс у психолога, це нагадування, це ода людині”.
Пісня “В країні моїй” стала спробою повернути голос людині, яку в Україні пам’ятають із теплом, і водночас звернутися до слухача у момент, коли людяність стає найціннішою рисою.
