Понад чотири тисячі переселенців із Херсонщини офіційно проживають зараз на Житомирщині. Послугами спеціального координаційного центру, заснованого громадською організацією “Вільні разом”, уже скористалися 1 300 осіб. Про це Суспільному повідомила представниця осередку Надія Гнатовська. Житомирський хаб став дванадцятим із тринадцяти подібних закладів, які наразі діють у країні. Для людей це місце сили. Тут пахне вільним степом.
Зі слів Надії Гнатовської, головне завдання установи – дати землякам відчуття рідного дому.
“На сьогодні в Україні діє 13 таких центрів. Житомирський був дванадцятим. Ми один одного підтримуємо. І ті, хто працює, і ті, хто просто живе у Житомирі. Тому це і єднання, і підтримка, і відчуття рідного дому. Кожний приходить і відразу йому здається, що пахне степом, вільним херсонським повітрям. Думки і мрії у нас однакові. Для нас така ментальна підтримка надзвичайно цінна”, — сказала Надія Гнатовська.
Юридичні консультації щодо втраченого майна є одним із найзатребуваніших напрямків роботи організації. Проблеми через знищені росіянами оселі виникають постійно. Фахівчиня з права приймає відвідувачів щоп’ятниці. Вона допомагає розібратися зі складними випадками оформлення руйнувань у зоні “червоної смуги”.
Переселенка з Херсона Світлана Ковальчук розповіла, що через бомбардування її родина втратила все нормальне життя біля Дніпра та моря.
“Це нас об’єднує. Ми сюди приходимо, збираємось раз чи два рази на тиждень. “Червоний хрест” проводи для нас цікаві заняття. Ми зустрічаємося із психологом. Для нас важливо, що ми спілкуємося. І у нас виникає багато спільних тем. Щоп’ятниці приймає юристка. Ми ставимо їй запитання щодо нашого втраченого житла на Херсонщині. Наші будинки розбомблені, а відтак у нас через це проблеми. Вона сказала, що нам допоможе. Наше житло розташоване у зоні “червоної смуги”. Дуже боляче. Я кожний день починаю з того, що дивлюся, яка обстановка у Херсоні. Ми прожили там хороші роки. Від нас не далеко море, річка Дніпро, дача. Ми жили нормально. Все у нас було. І сьогодні ми залишилися, як кажуть, ні з чим”, — розповіла Світлана Ковальчук.
Важливим елементом адаптації стала ініціатива Наталії Ткачук із села Благодатне. Жінка заснувала об’єднання “Позитивні переселенці”. Воно діє безпосередньо на базі хабу. Організація опікується дітьми з інвалідністю з двох областей. Також волонтери допомагають армії.
“Ми це зробили заради того, щоб допомогти тим переселенцям, які вирушили до Житомира після нас. Ми приїхали сюди під час першої хвилі. Зокрема, моя родина приїхала у Житомир ні до кого. Ми не мали тут ні знайомих, ні кумів, на сватів, ні братів. Це було у вересні 2022 року. І коли мы, херсонці з херсонцями, познайомились, подумали, що людина, яка заїжджає просто так, у незнайоме місто, вона не знає, з чого починати. А коли вона знаходить групу, де дізнається всю потрібну їй інформацію для того, аби соціалізуватися, то прижитися їй виходить значно простіше”, — розповіла Наталії Ткачук.
За словами Наталії Ткачук, центр працює вже протягом чотирьох місяців.
“Це величезний плюс, що ми маємо можливість тут зустрічатись. Тут нас завжди раді приймати. Ми маємо можливість тут проводити майстер-класи і брати участь у майстер-класах, різних заходах за потребами. Це неймовірна радість, що в нас є такий центр”, — сказала Наталія Ткачук.
Шукати роботу самостійно та допомагати іншим одразу після евакуації – життєве кредо Катерини Богомолової з Берислава. Її молодший син та чоловік онуки зараз захищають країну у лавах ЗСУ. Жінка щодня ходить плести маскувальні сітки. Вона вдячна волонтерам зі США, які привезли її родину до Житомира.
Історія Катерини Богомолової вражає. Вона завжди носить із собою світлину знищеної росіянами родинної оселі.
“Мені у моєму місті дістався у спадщину будинок, який збудували після скасування кріпосного права. Це будинок моїх дідів-прадідів та моїх батьків. Він вистояв у роки революції, громадянської та Другої світової воєн. На жаль, російські військові його зруйнували. У Бериславі проживали багато російськомовних місцевих жителів, втім після 9 місяців окупації я зненавиділа цю мову і все, що з нею пов’язане. А тому я почала поглиблено вчити українську мову. Не знаю, як виходить, але я дуже стараюся”, — сказала Катерина Богомолова.
Житомиряни виявилися неймовірно співчутливими людьми. Переселенка приїхала сюди після руйнування її історичного будинку у 2022 році.
“Я рада, що, завдячуючи долі і Богу, потрапила у Житомир. Це — місто добрих, чуйних та дуже співчутливих людей. Але для того, аби тобі хтось допомагав, потрібно самій щось робити. Я з першого дня від того дня, коли нас сюди привезли волонтери зі США, пішла у всі фонди у пошуку роботи та пропонувала допомогу. Сьогодні я щодня йду на роботу і плету сітки”, — сказала Катерина Богомолова.
Раніше повідомлялося, що координаційний простір розпочав роботу 6 лютого 2026 року. Громадянам тут надають гуманітарну, психологічну та юридичну допомогу. Усі заходи та зустрічі зі спеціалістами Червоного Хреста організовані під потреби людей. Це допомагає швидкій соціалізації у новому місті.
