Володимир Грищенко з Малина, 65-річний ліквідатор аварії на ЧАЕС, ділиться спогадами про листопад 1986 року, коли його відправили на дезактивацію територій поблизу Прип’яті. За його словами, засобів захисту було обмаль — лише респіратор.
Про трагедію на Чорнобильській АЕС Володимир дізнався від колег по роботі на місцевій паперовій фабриці. Спочатку жодних офіційних повідомлень не було — лише чутки.
“І мабуть вже після демонстрації 1 травня, коли всі були на парадах, тоді вже було оголошено, що сталися серйозні аварії на Чорнобильській атомній станції. Люди почали вивозити дітей, моя дружина із двома дочками також виїхали. Хто як міг рятував своїх близьких, щоб менше радіації отримали”
Тоді ще не було дозиметрів, і рівень радіації точно не визначали. Володимир був офіцером запасу, і в листопаді 1986 року його викликали до військкомату для відправки у зону аварії.
Військова частина, де розташовувався ліквідатор, знаходилася за Термахівкою, у селі Димерка. Гуртожитки для офіцерів складалися з матеріалів, що постійно фонили — їх намагалися очищати від радіації, але повністю це не вдавалося.
“Звичайний респіратор, такий зелений, надягаєш — працюєш. Але ж робота фізична: лопатою закидати ґрунт, знімати верхній цивільний шар, тобто незручно було в респіраторі працювати. Так ми його скидали, десь на шиї він знаходився”
Працювали біля Прип’яті, огородженої колючим дротом, серед покинутих багатоповерхівок. Основним завданням була дезактивація території.
Одним із найяскравіших спогадів Володимира стало спорудження льодяної переправи для військової техніки на Прип’яті. Дерев’яні колоди заливали водою, а на морозі працювати було важко. Частина команди грілася біля буржуйок, інші розпалювали багаття.
“А тут приїжджає начальство і говорить: “Хто дав команду розпалити багаття? Заборонено! Негайно погасити! Винних — покарати!'”
Володимир брав участь у ліквідації наслідків аварії з листопада 1986 до березня 1987 року, отримав 25 рентген опромінення і нині має проблеми зі щитоподібною залозою. Працює на Малинській фабриці банкнотного паперу, пенсію отримує за віком, а не як ліквідатор.
За законом ліквідатори другої категорії мають часткові пільги — 50% на комунальні послуги та безкоштовний проїзд. Володимир каже, що зараз ці виплати або не отримує, або фактично не користується ними.
“Забезпечую себе поки що сам, але про пенсію думаю. Навряд чи вистачить тієї пенсії для прожиття, на ліки й інше. Вік своє дає, радіація — теж. Відчуваєш, що здоров’я вже не те, що було”
