Для Наталії Левченко з Малина створення ляльок-мотанок стало не просто хобі, а способом наблизити перемогу. Майстриня почала опановувати це стародавнє мистецтво у 2023 році, поставивши собі за мету допомагати українським захисникам. За цей час з-під її рук вийшло понад 300 унікальних робіт, а своїми знаннями вона тепер радо ділиться з підростаючим поколінням на тематичних майстер-класах.
Перша робота Наталії, яку вона дбайливо зберігає, стала точкою відліку для великої волонтерської справи.
“Треба було заробляти гроші – і робила ляльки-мотанки, які йшли на благодійній основі за кордон. Збирали кошту для нашої організації, і ці гроші витрачалися на потреби Збройних сил України”, – згадує майстриня.
Творчий доробок жінки за три роки повномасштабної війни став дзеркалом українського сьогодення. Тут і ляльки-волонтерки, і образи жінок, які заціпеніли в очікуванні рідних або переживають гіркоту втрати. Особливе місце посідає лялька-захисниця: на перший погляд це витончена україночка, проте зброя в її руках нагадує про реалії сучасності.
Надихнувшись жіночим образом, Наталія вирішила створити йому пару, хоча раніше ніколи не робила чоловічих фігур. Так з’явилася композиція “Тато повернувся” – чоловік-воїн із булавою та дитиною. Згодом до них додалася і мати-захисниця. Інша знакова робота – “А льон цвіте синьо-синьо, а мати жде додому сина”, яка втілює надію всіх українців на повернення полонених та зниклих безвісти героїв.
Загальна кількість робіт Наталії вже перетнула позначку в три сотні примірників. Окрім класичних мотанок, вона створює ляльки, присвячені видатним постатям, як-от Лесі Українці, або ж трагічним віхам нашої історії.
Болючі спогади про Голодомор 1932-1933 років майстриня втілила в образі матері з дітьми та колосками, біля якої зазвичай кладе цукерки. Інша робота присвячена катастрофі на Каховській ГЕС: фігурка жінки з клунком речей нагадує про реальну історію порятунку родини з даху затопленого будинку.
Окремий напрям діяльності Наталії Левченко – створення ляльок-оберегів, наповнених символічним змістом.
Для захисту та сили вона додає до них цілий набір традиційних елементів:
- четвергову сіль та ладан;
- свічку, як символ світла в часи блекаутів;
- часник і червоний перець;
- збір цілющих трав: чебрець, материнку, полин, пижму, безсмертник та серпоріз.
Процес виготовлення однієї ляльки займає близько п’яти годин. Основою для виробу слугує кукурудзяний киях, а для оздоблення майстриня використовує натуральні тканини та рослини, докуповуючи лише окремі деталі декору.
Наталія зізнається, що працює переважно за натхненням, часто засиджуючись за роботою до глибокої ночі. Вона не користується точними викрійками чи замірами: кожна деталь, від спідниці до рукавчика, підбирається “на око”, орієнтуючись на пропорції кукурудзяної основи.
Окрім поодиноких фігурок, майстриня створює складні символічні композиції. Наприклад, лелеки, що гніздяться на розписаній гільзі, або мапа України, де кожна область представлена немовлям у горіховій шкарлупі – як символ відродження нації.
Сьогодні роботи Наталії можна зустріти на благодійних ярмарках, вони роз’їжджаються по світу як індивідуальні замовлення або стають подарунками для близьких людей.
“Руки хочуть працювати, мотати. Мабуть, я колись довго гралася у ляльки і шила їм одяг. Не було таких ляльок, як сьогодні, тому воно зараз прийшлося мені до душі”, – підсумовує майстриня.
