Юний мешканець села Горинь Ярослав Харченко став справжнім відкриттям сезону 2026 року в національному велоспорті. Хлопець шість разів на тиждень долає десятикілометрову дистанцію до Малина лише заради того, щоб потрапити на тренування. Наполегливість принесла результат. Наразі 13-річний вихованець місцевої ДЮСШ вже має почесне звання кандидата у майстри спорту України та статус чинного чемпіона країни.
Про професійне становлення перспективного атлета розповів його наставник Ігор Стрельцов.
Старт кар’єри Ярослава відбувся навесні 2023 року. Вже на початку наступного року юнак продемонстрував серйозну підготовку. Тоді він виборов золоту нагороду на відкритій першості Радомишльської спортивної школи із загальної фізпідготовки.
Справжній тріумф прийшов до спортсмена після серії березневих етапів чемпіонату України у Білій Церкві, Житомирі та Миколаєві. Ярослав виборов титул абсолютного чемпіона в індивідуальних перегонах, а також здобув першість у групових стартах та естафеті. У квітні 2026 року скарбничка досягнень поповнилася сріблом на шосейному чемпіонаті у Жовкві. Такий стрімкий злет підтвердив високу кваліфікацію вихованця Малинської школи.
Тренувальний процес у відділенні є надзвичайно інтенсивним. Щодня діти проїжджають від 50 до 70 кілометрів різними локаціями. Маршрути пролягають через міські парки, автошляхи та територію колишнього аеродрому.
Зараз у нашому відділенні займаються 22 дитини різного віку — як із міста, так і з сільської місцевості. Зокрема, маємо трьох вихованців із Горинської гімназії, двоє з яких їздять до нас власними велосипедами. Це Ярослав Харченко та Даніїл Марченко. У зимовий період ми займаємося в парку або в манежі спортивної школи. У теплий період — на дорогах у місті та поза ним, а також тренуємося на місцевому аеродромі. Щодо Ярослава, то він має гарні перспективи, не лінується та прислухається до порад тренера. Батьки допомагають йому зі спортивною формою, а громада придбала два велосипеди для тренувань та участі у змаганнях. Загалом ми пишаємося нашими вихованцями. Серед вихованців відділення — українські велоспортсменки Тетяна Рябченко та Євгенія Міненко
Сам чемпіон зізнається, що спорт відкрив для нього нові горизонти. Завдяки виїздам він побачив багато куточків батьківщини.
Я вже побував у різних містах України і побачив їх. Наприклад, це Біла Церква, Житомир, Жовква, Кропивницький, Яворів, Миколаїв, Вінниця. Найбільше мені хочеться поїхати за кордон і позмагатися там
Спорт став сімейною справою для родини Харченків. Молодший брат чемпіона, восьмирічний Нікіта, теж приєднався до секції. Брати підтримують один одного на виїздах.
Молодший займається велоспортом лише рік, але вже хоче досягти таких самих результатів, як і старший, який його підтримує на обласних змаганнях. Ярослав сам їздить велосипедом до школи і на тренування, а меншого ще підвозить тато
Мати підлітка Леся пригадує, що рішення сина було самостійним та безапеляційним. Спершу батьки скептично ставилися до такого захоплення. Згодом громада виділила кошти на два професійні велосипеди — для шосе та кросу.
Якось Ярослав прийшов додому і сказав: “Мамо, я записуюся на велоспорт”. Я спочатку думала: у нас же є велосипед — катайся собі. Але він наполіг. Спочатку ми його возили, бо був ще малий, потім почав їздити сам — і йому дуже сподобалося. Приємно, що громада підтримала Ярослава. За гроші громади у минулому та цьому році йому придбали два велосипеди — для кросу і для шосе. Зараз він тренується та виступає на велогонках уже на них, і це дуже приємно
Леся намагається супроводжувати сина на всіх доступних стартах. Для неї це питання психологічної підтримки дитини.
Якщо є можливість, я їжджу з ним на обласні змагання. Не завжди виходить, бо я ще й працюю, але для нього важлива підтримка. Я вважаю, що велоспорт — це не лише фізична підготовка, а й формування характеру і психологічної витривалості
