Майор ЗСУ, колишній фахівець діджитал-платформ Леонід Мацієвський із Житомира розповів про шлях від добровольця до командира підрозділу та про те, як українці можуть найбільше допомогти Збройним Силам.
Шлях до фронту
З початком повномасштабного вторгнення 2022 року Леонід активно шукав, де його навички будуть найбільш корисними. Спершу допомагав підрозділам на волонтерських засадах, але зрозумів, що має стати повноцінним військовослужбовцем. Незважаючи на юний вік — йому тоді було 23 роки — та вимоги ТЦК щодо бойового досвіду, він переконав командування прийняти його до лав ЗСУ.
Після курсів для офіцерів запасу на базі Одеської військової академії, де отримав ґрунтовну підготовку, Леонід був направлений до 80-ї окремої десантно-штурмової бригади. Саме там почалася активна підготовка до харківського контрнаступу. У короткій відпустці він встиг одружитися з Юлею, після чого повернувся на передову.
Харківський контрнаступ
6 вересня 2022 року Леонід долучився до операцій у рамках харківського контрнаступу. Планування включало найрізноманітніші сценарії — від оптимістичних до найгірших. Підрозділ перед ними успішно пробив оборону противника, а їхній взвод проводив ударно-пошукові дії, захоплюючи полонених російських військових.
Мацієвський згадує:
“Ми звільнили велику кількість населених пунктів, і це був дуже натхнений період для нас і для всіх українців. Блискавична операція дозволила не лише вигнати російські війська із Куп’янська та Ізюму, але й дійти до річки Оскіл та планувати звільнення Сватового.”
Проте противник активізував мобілізацію, і лінія фронту, хоч і поступово, затрималася на багатьох ділянках.
Поранення та евакуація
5 січня 2023 року під час спроби просування в Серебрянському лісі Леонід отримав серйозне поранення: куля пробила бронежилет, пошкодила легеню та переламала п’ять ребер, спричинивши гемопневмоторакс. Бойові побратими надали термінову допомогу та організували евакуацію.
“Це поранення, якого я найбільше боявся. Страх став дійсністю. Хоча пощастило, бо біля мене були найкращі люди, з якими я перетнувся у підрозділі.”
Навички з Пласту
Вихованець Пласту, Леонід зазначає, що організація значно допомогла під час служби:
- підготовка до складних ситуацій та виживання у польових умовах;
- вміння долати труднощі без скарг та викладатися повністю;
- формування позитивного ставлення до непередбачуваних обставин.
Багато його однолітків із житомирського осередку Пласту також долучилися до війська. Леонід відзначає їхню видимість на фронті за пластовими символами на бронежилетах.
Як українці можуть допомогти ЗСУ
За словами Мацієвського, підтримка армії не обмежується донатами. Найцінніше зараз — поповнювати ряди ЗСУ та забезпечувати заміну для виснажених бійців:
“Багато хто скаже, що найкраще, що можна зробити для Збройних Сил, — це донати. Не зовсім погоджуюся. Найкраще — стати їхньою частиною. Втомлюються не лише поранені, а й ті, кого нема ким замінити.”
Водночас, важливо залишатися єдиними, уникати дезінформації та підтримувати бойовий дух тих, хто на передовій.
Леонід Мацієвський підкреслює, що війна — це не лише стратегія та тактика, а й імена тих людей, завдяки яким він вижив і продовжує служити.
