П’ять місяців тому життя трьох чотирилапих мешканців Бердичева кардинально змінилося завдяки небайдужості волонтерів та втручанню правоохоронців. Зоозахисниця Олександра Столяр прихистила тварин, яких буквально вирвали з лап смерті: собак тримали зачиненими у господарчій будівлі без їжі та води. Після тривалого курсу реабілітації та лікування волонтерка розпочала пошук люблячих господарів для своїх підопічних.
Минуле цих тварин було сповнене болю та страху. Олександра Столяр переконана, що собаки систематично зазнавали знущань.
“Імовірно, їх били. І били, мабуть, чоловіки. Бо коли ми тваринок підібрали, вони дуже боялися саме чоловіків. Вони досі всі троє боятися чоловіків. Але найбільше – Мілочка”, – ділиться спогадами волонтерка.
Рятувальна операція розпочалася після тривожного дзвінка від місцевих жителів. Олександра згадує, що на допомогу прийшли колеги-волонтери Юлія Поліщук та нині покійний Сергій Михайленко. Оскільки тварини перебували на приватній території на Червоній горі, до процесу долучилися представники міської адміністрації та поліція.
Коли двері занедбаного сараю нарешті відчинили, побачене шокувало навіть досвідчених зоозахисників. Чотири собаки – одна доросла особина та троє цуциків (Маня, Юма та Міла) – перебували у критичному стані.
Стан врятованих тварин був наступним:
- крайній ступінь виснаження через двотижневе голодування;
- повна відсутність доступу до питної води;
- тривале перебування в антисанітарії серед власних екскрементів;
- психологічна травма через відсутність сонячного світла та контактів з людьми.
Олександра Столяр із болем згадує той день: тварини від страху намагалися сховатися по кутках, а собака Міла просто нерухомо лягла на землю. Песики були настільки худими, що крізь шкіру проглядали лише кістки. Понад рік знадобився ветеринарам, аби привести здоров’я чотирилапих до ладу.
Проте фізичне одужання – це лише частина шляху, адже попереду була складна соціалізація. Собаки мають певні особливості здоров’я та поведінки, що стали наслідком жорстокого поводження: у однієї з них вибиті нижні зуби, а через переохолодження у минулому тварини страждають від запалення суглобів лап при найменшій сирості.
З листопада 2025 року врятована трійця мешкає безпосередньо у волонтерки. Доля дорослого собаки вже влаштована – він охороняє господарство у селі. Наразі під опікою Олександри перебувають шестеро собак, троє з яких – ті самі вихованці із сараю. Облаштувати побут волонтерці допомогли військові: знайомі захисники збудували вольєр та подарували буржуйку для обігріву взимку.
Незважаючи на пережите, собаки навчилися знову довіряти людям. Вони вже звикли до повідка, спокійно поводяться під час фотосесій та відгукуються на ласку. Олександра Столяр мріє, щоб кожен із її підопічних знайшов справжній дім, де їх будуть не лише годувати, а й обіймати та цілувати. Волонтерка наголошує, що цим тваринам потрібна особлива увага, тепле укриття в холоди та людина, яка здатна подарувати їм щиру душевну теплоту.
