
Десять років у лавах Збройних Сил України, тяжке поранення та виснажлива реабілітація стали для Володимира Матвійчука порогом до нового життя. Залишивши службу, ветеран із села Іванківці не став шукати легких шляхів у сфері торгівлі чи послуг, а вирішив заповнити нішу, яка вразила його низькою якістю імпорту.
“Перебирав різні варіанти. Кав’ярні – на кожному кроці, магазини також. Якось купив фундук у магазині – він був турецький і на смак мені не сподобався. Тоді й виникла ідея спробувати самому вирощувати”, – згадує засновник господарства.
Родинна справа згуртувала навколо ідеї доньку та зятя Володимира. Разом вони заклали перші плантації, а згодом легалізували бізнес, перетворивши аматорське захоплення на професійне фермерство.

Інвестиції у переробку та подолання логістичних бар’єрів
Важливим етапом розвитку став 2024 рік, коли ветеран виграв державний грант у розмірі 500 тисяч гривень. Усі кошти були спрямовані на закупівлю спеціалізованої лінії для повного циклу підготовки горіха до продажу.
Вибір постачальника обладнання став окремим викликом: потрібні потужності для калібрування, лущення та очищення знайшлися лише у Полтавській області. Володимир зізнається, що шлях до стабільної роботи був тернистим – від проблем із доставкою техніки до отримання партій неякісної сировини на початках.

Сьогодні господарство стабілізувало процеси та оперує понад 250 деревами. Сад розташований не лише на Житомирщині, а й частково в сусідній області, що дозволяє експериментувати з різними умовами вирощування.
Асортимент сортів вражає різноманіттям: тут ростуть Каталонський, Барселонський, Вебба, Халлє та Косфорд. Проте основний дохід зараз приносять не лише плоди, а й саджанці, які користуються ажіотажним попитом, особливо серед мешканців західних областей.
За словами фермера, цьогорічний запас посадкового матеріалу вже вичерпано, а замовлення формуються на наступний сезон. Володимир підкреслює перевагу своєї продукції: дворічні саджанці здатні дати перші горіхи вже у рік посадки.
Клієнтам не просто відправляють товар поштою, а надають повний консультаційний супровід. Кожна посилка містить детальну інструкцію щодо агротехніки, що мінімізує ризики для садівників-початківців.

Сезонні роботи та захист майбутнього врожаю
Квітень для фундукового саду – критична точка. Саме зараз відбувається запилення, від якого залежить обсяг осіннього збору, хоча нестабільна погода подекуди змушує господаря хвилюватися за результат.
Весняний цикл робіт включає кілька етапів:
- санітарна та формувальна обрізка крони;
- внесення комплексних добрив;
- підготовка до боротьби зі шкідниками після настання стабільного тепла.
Особливу увагу Володимир приділяє боротьбі з личинками, які здатні знищити ядро горіха, залишаючи зовні неушкоджену шкаралупу. Без своєчасної обробки врожай може виявитися порожнім.

Для тих, хто планує закласти власний горішник, ветеран сформував базовий перелік правил:
- під час садіння саджанців дотримуватися відстані між деревами – близько 3 метрів;
- не садити занадто глибоко;
- обов’язково вносити добрива при посадці;
- регулярно поливати, особливо у посушливий період;
- формувати крону дерева.
Типові помилки новачків, на думку фахівця, полягають у надмірному заглибленні кореневої шийки та ігноруванні поливу в літню спеку.

Рентабельність горіхового бізнесу та перспективи галузі
Попри те, що господарство поки що перебуває на стадії розвитку і не приносить великих прибутків, Володимир переконаний у фінансовому потенціалі культури. Він наводить приклад колег із заходу країни, де чистий прибуток з великих садів може сягати мільйона гривень за сезон.
Фермер наголошує, що український клімат цілком сприятливий для фундука, а страхи щодо складності догляду часто перебільшені. Це довгострокова інвестиція, яка потребує лише грамотного планування площі з розрахунку 3 метри між деревами.

Команда проєкту складається з родини та двох найманих працівників. Процес обробки після збору включає калібрування та механічне лущення, проте фінальне сортування завжди залишається ручним – для гарантії якості кожного ядра.
Готовий продукт реалізується у крафтових пакетах: покупцям пропонують як смажений, так і солоний фундук. У найближчих планах підприємця – запуск виробництва фундукової пасти та активне розширення каналів збуту.

Мотивація ветерана проста – створити надійний фундамент для своїх дітей та довести побратимам, що після фронту можна і треба знаходити себе у цивільній справі.
Володимир закликає ветеранів до сміливості у виборі ніші, навіть якщо вона здається екзотичною. Сам він вважає фундук ідеальним продуктом – поживним, зручним для перекусів та, за умови правильного вирощування, значно якіснішим за імпортні аналоги.

